Синдром зміни часових поясів

Синдром зміни часових поясів – це розлад циркадних ритмів, викликаний адаптацією організму після перельоту через кілька часових поясів. Виявляється нездужанням, нічним безсонням, денною гіперсомнією, погіршенням здатності концентрувати увагу, зниженим настроєм, диспепсичними явищами. Діагностика здійснюється з урахуванням клінічних даних, щоб уникнути розладів сну проводиться полісомнографія, актиграфія. Методи, що полегшують перебіг адаптаційного періоду, включають дотримання режиму дня, світлотерапію, прийом фармпрепаратів мелатоніну, за показаннями застосування снодійних.

Синдром зміни часових поясів (ССЧП) — хвороба цивілізації, що нещодавно виникла, зумовлена ​​масовими трансмеридіанними авіаперельотами. У медичній літературі зустрічається синонімічна назва – десинхроноз, що відображає лежить в основі синдрому неузгодженість добових ритмів. У сучасній англомовній літературі поширений термін “джетлаг” (з англійського “джет” – літак, “лаг” – запізнення). ССЧП є фізіологічною акліматизацією до умов зміни часового поясу. У людей, які часто здійснюють трансмеридіані перельоти, синдром може викликати серйозні сомнологіческіе порушення. Поширеність джетлага невідома, оскільки багато пацієнтів не звертаються за медичною допомогою.

Єдиним етіофактором, що провокує синдром, є авіаперельот, що забезпечує надмірно швидку зміну часових поясів. Клінічно значущий ССЧП виникає після зміни більше двох часових зон. Перебіг синдрому залежить від напрямку польоту. Подорож на захід пов’язана з пізнішим часом відходження до сну, переноситься легше. Політ на схід потребує раннього засипання та пробудження, адаптація протікає складніше. Дослідники встановили прямий зв’язок тривалості десинхронозу з напрямком перельоту та кількістю пересічених поясів: кожна тимчасова зона у східному напрямку потребує 1 дня адаптації, у західному – 1,5 дня.

До групи ризику розвитку ССЧП входять співробітники авіакомпаній, які здійснюють тривалі польоти (льотчики, стюардеси далеких рейсів), дипломати, бізнесмени, менеджери, перекладачі, інженери, професійна діяльність яких пов’язана з постійними відрядженнями. Сприяючими факторами виступають депривація сну, стрес, надмірне споживання кави, алкогольних напоїв, переїдання, наявність декомпенсованої соматичної патології, вік старше 50 років. Ризик виникнення джетлага залежить від хронотипу мандрівника: «жайворонки» легше переносять західно-східні перельоти, «сови» – східно-західні.

Циркадний механізм сон-неспання (біологічний годинник) регулюється супрахіазмальним ядром гіпоталамуса, узгоджений з добовим ритмом сонячної освітленості. Певні клітини сітківки ока, що сприймають вплив світла, посилають еферентну імпульсацію супрахіазмальних нейронів. Результатом регулюючих впливів є зниження продукції епіфізом “гормону сну” – мелатоніну. У нічний час секреція мелатоніну зростає, його концентрація у сироватці крові збільшується у 30 разів.

Через зміну часових поясів виникає неузгодженість біологічного годинника, що встановився, і сонячної доби нового місцезнаходження. Ендогенні сигнали, що сприяють засипанню та пробудженню, не відповідають місцевому ритму день/ніч. Подібна ситуація спричиняє перебудову циркадного механізму, що потребує певного часу. Період адаптації пов’язаний із диссомнією, обумовленими недосипанням легкими когнітивними розладами, психоемоційним дискомфортом. Оскільки циркадному ритму підпорядкована робота шлунково-кишкового тракту, джетлаг супроводжується симптомами диспепсії.

У клінічній практиці знайшов застосування поділ ССЧП за ступенем тяжкості. Залежно від вираженості інсомнії (безсоння) та гіперсомнії (сонливості), ступеня погіршення працездатності, утруднення професійної діяльності виділяють легкий, середньотяжкий та важкий синдром. За особливостями течії ССЧП класифікують на 3 основні форми:

• Гостра. Тривалість симптоматики вбирається у 1 тижня. Синдром дозволяється самостійно із закінченням адаптаційного періоду. Медикаментозна підтримка необхідна при тяжкому ступені проявів.
• Підгостра. Триває 7-90 днів. Спостерігається після 2-3-кратної зміни часових поясів. Проходить самостійно за умови відсутності подальших трансмеридіанних перельотів.
• хронічна. Симптоматика спостерігається понад 3 місяці. Синдром розвивається після багаторазової зміни часових зон. Потребує медикаментозного лікування і натомість усунення дії етіологічного чинника.

Джетлаг маніфестує диссомнічними розладами, що виникають на 2-3 добу після перельоту. Пацієнти відзначають проблеми засинання, часті нічні пробудження, вдень відчувають сонливість, періодично «засинають на ходу». Можливі епізоди непереборного сну у невідповідній обстановці. Надалі спостерігається чергування періодів інсомнії з нормальним сном. Характерні скарги на знижену денну активність, погіршення працездатності, біль голови, депресивний фон настрою, почуття дискомфорту. Когнітивні розлади виражаються переважно у скруті концентрації уваги, здатних спровокувати серйозні помилки у професійній діяльності.

Серед соматичних проявів провідними є симптоми дисфункції шлунково-кишкового тракту: анорексія, діарея, запор, дискомфорт в епігастральній ділянці, нудота. У жінок можливий збій менструального циклу. Принаймні адаптацію умов нового часового поясу спостерігається зменшення вираженості зазначених проявів. Хронізація процесу пов’язана з численними перельотами, що проявляється присутністю симптоматики ССЧП у міжпольотному періоді.

На тлі погіршення самопочуття, епізодів вираженої сонливості у невідповідному місці синдром зміни часових поясів може ускладнитися депресією, суб’єктивним дистресом. Відчуття психологічного виснаження небезпечне формування суїцидальних думок. Стан посилюється при спробах подолати джетлаг прийняттям великих доз кофеїну, енерготоніків, алкоголю. У пацієнтів із психічними розладами існує ймовірність загострення. При маніакально-депресивному психозі трансмеридіанний політ у напрямку на схід-захід провокує депресивну фазу захворювання, у напрямку на захід-схід — маніакальну. У жінок, які неодноразово здійснюють зміну часових поясів, синдром може ускладнитися порушенням менструального циклу, оскільки вироблення жіночих статевих гормонів здійснюється відповідно до циркадного ритму.

Джетлаг рідко стає приводом для звернення до лікарів. Більшість пацієнтів самостійно проходять адаптаційний період. Діагностика здійснюється терапевтом, неврологом, сомнологом за характерними скаргами, анамнестичними даними. Інструментальні дослідження потрібні переважно у випадках підгострого, хронічного перебігу синдрому, включають:

• Полісомнографію. Полісомнографічне дослідження проводиться уві сні, дає можливість оцінити його ефективність, виявити порушення, провести дифдіагностику сомнологіческіх розладів. Джетлаг характеризується зниженням ефективності сну на 10%, наявністю мікропробуджень.
• Актиграфію сну. Моніторинг ритму сон-неспання здійснюється протягом кількох діб приладом, що кріпиться на зап’ясті пацієнта. Актіграфія дозволяє виявити порушення циркадної ритмічності.

Діагноз встановлюється за умови, що клінічний синдром, що спостерігається, не є наслідком психічного або соматичного захворювання. Диференціювати синдром зміни часових поясів слід із дорожньою втомою, обумовленою зневодненням, гіподинамією, вдиханням сухого повітря в літаку. Дорожня втома виникає за будь-яких тривалих авіаперельотів незалежно від зміни часових поясів. При адекватному режимі та раціоні тривалість симптоматики обмежується кількома днями.

Виразність джетлага зменшується з часом. Переналаштування біологічного годинника відбувається зі швидкістю 60 хв/добу при перельоті захід-схід, 90 хв/добу — при аналогічній подорожі на захід. Лікування дозволяє прискорити адаптацію, полегшити симптоми. Існує ряд терапевтичних методик, що застосовуються у різних поєднаннях. Рекомендованими методами лікування є:

• Прийом мелатоніну. Препарат сприяє засипанню, нормалізації циркадного циклу, має адаптогенний ефект. Прийом засобу ввечері до фази ендогенної секреції гормону переводить біологічний годинник назад, полегшує адаптацію у більш східному часовому поясі. При перельоті на захід переорієнтувати біологічний годинник вперед дозволяє прийом невеликої дози препарату вночі.
• Контроль режиму сну. Поряд зі світлотерапією виступає найважливішим аспектом налаштування циркадного ритму. Поступове зміщення режиму для зближення з таким регіоном прильоту рекомендовано починати до запланованої подорожі. У разі короткочасного перебування в іншому часовому поясі, якщо дозволяють обставини, можна зберігати «домашній» ритм. У перші кілька діб корисний невеликий денний сон. Не слід допускати надто тривалий сон днем, здатний спровокувати проблеми засинання ввечері.
• Світлотерапія. Цілеспрямована дія світла у певний час доби допомагає швидше здійснити адаптацію. Після перельоту на захід необхідна стимуляція яскравим світлом увечері, після перельоту в протилежному напрямку вранці.
• Призначення снодійних засобів. Показанням виступає виражена інсомнія. Снодійні дозволяють покращити якість нічного сну. Рекомендована монотерапія препаратом короткої дії. Комбінація фармпрепаратів, застосування снодійних із тривалим періодом дії сприяє виникненню денної сонливості.
• Вживання кофеїну. Кофеїновмісні напої потенціюють почуття бадьорості. Оскільки кофеїн найчастіше провокують посилення безсоння, прийом таких напоїв рекомендований у першій половині дня.

У переважній більшості випадків джетлаг проходить самостійно. Хронізація спостерігається рідко, пов’язана з особливостями професійної діяльності. Найкращою профілактикою ССЧП є підготовка до зміни часової зони відповідним усуненням режиму дня, світлостимуляцією. Додатковими заходами профілактики є відмова від вживання алкоголю, обдумане застосування кофеїновмісних, снодійних засобів, збалансоване харчування. Пацієнтам із психічними порушеннями, тяжкими захворюваннями внутрішніх органів рекомендовано уникати транмеридіанних авіаперельотів, здійснювати переїзд повільнішими видами транспорту, що дозволяють поступово адаптуватися до зміни часових поясів.