Тахікардія

Причини тахікардії

Тахікардія – це патологічний стан, що характеризується збільшенням частоти серцевого ритму, як мінімум, до 90 ударів на хвилину. Прийнято розрізняти фізіологічну тахікардію, що виникає, як відповідь на емоційні або фізичні навантаження, на підвищення температури тіла, на прийом енергетичних напоїв і деяких лікарських препаратів, і патологічну, обумовлену різноманітними порушеннями і збоями в роботі внутрішніх органів і систем (міокардиту, інфарктом міокарда, вадами серця, кардіосклероз, легеневим серцем, анемією, тиреотоксикозом та іншими). Патологічна тахікардія – це основний симптом цілого ряду недуг.

Тахікардія однаково поширена у всіх вікових групах. Виникненню цього захворювання активно сприяють серцеві (інтракардіальні) і внесердечние (екстракардіальні) етіологічні чинники.

До числа інтракардіальних факторів, що сприяють розвитку патологічної тахікардії, відносяться:

• застійна хронічна або гостра серцева недостатність;
• тяжкі форми стенокардії;
• інфаркт міокарда;
• токсико-інфекційні, ревматичні й інші міокардити;
• кардіосклероз;
• кардіоміопатії;
• бактеріальний ендокардит;
• пороки серця;
• адгезивний або ексудативний перикардит.

У свою чергу, екстракардіальними факторами, що сприяють розвитку тахікардії, є:

• вроджені особливості організму;
• емоційні стреси;
• надмірні фізичні навантаження;
• дисфункція підкіркових вузлів і кори головного мозку;
• збої в роботі вегетативної нервової системи;
• ендокринні порушення;
• анемії,
• гострі больові напади;
• лихоманка, викликана інфекційно-запальними хворобами.

Медикаментозна (фармакологічна) і токсична тахікардія виникають під впливом на організм різних хімічних і лікарських речовин:

• ваголитикам (наприклад, атропіну);
• симпатоміметиків (норадреналіну та адреналіну);
• тиреотропного гормонів;
• еуфіліну;
• діуретиків;
• кортикостероїдів;
• кофеїну;
• алкоголю і нікотину;
• отрут;
• гіпотензівих препаратів.

Симптоми тахікардії

Клінічна картина тахікардії безпосередньо залежить від ступеня вираженості хвороби і від характеру викликав її захворювання. Так, в окремих випадках симптоматика недуги може або повністю відсутні, або бути незначною і виявлятися у вигляді:

• відчуття тяжкості або больових відчуттів в області серця;
• прискореного серцебиття.

При ускладнених формах перебігу тахікардія виявляється:

• почуттям нестачі повітря;
• стійким серцебиттям;
• слабкістю, стомлюваністю;
• зниженням апетиту;
• безсонням;
• задишкою;
• частими запамороченнями.

Ступінь вираженості симптомів захворювання безпосередньо залежить від характеру основного недуги і ступеня чутливості нервової системи.

У ході діагностики тахікардії провадиться:

• диференціація ектопічної і синусової форми захворювання;
• виявлення причин хвороби.

Провідну роль при постановці діагнозу відіграють такі види досліджень:

• ЕКГ;
• моніторинг ЕКГ за Холтером;
• ехокардіографія;
• МРТ серця;
• електрофізіологічне дослідження серця.

Додаткові способи діагностики тахікардії (вимірювання рівня тиреотропного гормонів в кров’яний сироватці хворого, загальний аналіз крові, ЕЕГ мозку та інші) дозволяють диференціювати різні ендокринні збої, захворювання крові, порушення в роботі ЦНС та інші патології.

Лікування тахікардії

Тактика лікування тахікардії визначається, в першу чергу, основними викликали її причинами. Як правило, комплекс лікувальних заходів розробляється кардіологом спільно з іншими вузькими спеціалістами.

У першу чергу хворим рекомендується повністю виключити зі свого раціону кофеинсодержащие напої, гостру їжу, спиртне і шоколад, захистити себе від дії нікотину, а також від надмірних емоційних і фізичних навантажень.

При тахікардіях неврогенного генезу пацієнти направляються на консультацію невролога, після чого проходять курс психотерапії та лікування седативними засобами: люміналом, нейролептиками і транквілізаторами.

При рефлекторної або компенсаторною тахікардії всі зусилля спрямовуються, в першу чергу, на усунення викликали ці захворювання причин. В іншому випадку лікування, спрямоване на уповільнення ритму серця, може посилити збої гемодинаміки і привести до розвитку гіпотонії.

При тахікардії, викликаної тиреотоксикозом, хворому прописують прийом тиреостатичних препаратів і?-Адреноблокаторів. При цьому, найчастіше використовуються?-Блокатори, що входять до групи практолол, оксіпренолола або пріндолола. При виявленні у хворого протипоказань до прийому?-Адероноблокаторов застосовуються альтернативні медикаментозні засоби – антагоністи негідропірідінового ряду кальцію (дилтіазем, верапаміл). При тахікардії, викликаної серцевою недостатністю, на додаток до?-Блокаторів хворому прописують серцеві глікозиди (наприклад, дигоксин).

Цільовий рівень частоти серцевих скорочень для кожного пацієнта підбирається в індивідуальному порядку, з урахуванням його стану і характеру основного захворювання, що викликало тахікардію.

Профілактика тахікардії

У число заходів, спрямованих на запобігання виникнення і розвитку тахікардії, входять:

• рання діагностика кардіологічних захворювань та інших патологічних станів;
• проведення своєчасного лікування всіх виявлених недуг;
• усунення будь-яких внесердечних факторів, що ініціюють розвиток збоїв у функціонуванні синусового вузла і в частоті серцевих скорочень;
• дотримання всіх медичних рекомендацій з ведення здорового способу життя.

Уважне ставлення до свого здоров’я і дотримання всіх профілактичних рекомендацій є факторами, у кілька разів знижувальними ризик розвитку тахікардії.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.