Трихобезоар

Трихобезоар – Це стороннє тіло шлунково-кишкового тракту, що формується з проковтнутого волосся. Проявляється болем в епігастральній ділянці або кишечнику, швидким насиченням при прийомі їжі, відсутністю апетиту, відрижкою, нудотою, втратою маси тіла. Великі волосяні пухлини можуть визначатися під час пальпації живота. Основні методи діагностики патології – фіброгастродуоденоскопія, рентген органів шлунково-кишкового тракту, УЗД. Лікування має на увазі видалення стороннього тіла ендоскопічним шляхом або за допомогою гастротомії.

Трихобезоар (волосяна псевдопухлина, волосяна куля) є щільним конгломератом, що складається з переплетеного волосся або вовни з домішкою харчових частинок і слизу. Зазвичай виявляється у шлунку, у 10% хворих – у тонкому кишечнику (синдром Рапунцель). У 90% випадків трихобезоари виявляються у жінок та дітей, з них 80% у дівчаток-підлітків та молодих жінок до 30 років. Перше повідомлення про волосяну пухлину як аутопсійну знахідку датується XVIII ст., а її оперативне видалення вперше було виконано в 1883 р. німецьким хірургом К. Шенборном. Проблема лікування та профілактики рецидивів трихобезоарів актуальна для практичної хірургії та психіатрії.

Основною причиною формування подібних утворень служить заковтування власного волосся, рідше вовни тварин, волосся іграшок або ниток. Доведені психіатричні проблеми мають лише менше 10% пацієнтів із трихобезоарами, в інших випадках волосяні конкременти виявляються у психічно здорових людей. Причинами ковтання волосся виступають:

• Психічні розлади. Найчастіше захворюванням страждають особи, що мають нав’язливі стани: трихотілломанію, трихофагію. Такі пацієнти схильні до виривання, обкушування та проковтування свого волосся. Нерідко цей стан розвивається на тлі психічних розладів: ДКР, депресії, шизофренії, УО, деменції.
• Постійний контакт із волоссям. У групі ризику формування трихбезоаров шлунка перебувають люди, професійно пов’язані з обробкою волосся, вовни та різних волокон: перукарі, постижери грумери, таксидермісти, працівники повстяних підприємств, ткацьких і текстильних фабрик. Також захворювання може розвиватись у власників тварин.
• Інші фактори. Схильність до обкушування волосся може спостерігатися у людей, які перебувають у стані хронічного стресу, страждають на авітамінози, дефіцит заліза.

Проковтнуте волосся, що потрапило в шлунок, не може бути перетравлено через стійкість до дії шлункового соку і травних ферментів. Вони «осідають» у складках слизової оболонки, переплітаються між собою, змішуються із залишками їжі та слизом, що веде до утворення волосяного конгломерату. Згодом волосяна маса ущільнюється, збільшується в розмірах і перетворюється на щільний конкремент. Трихобезоар зазвичай розташовуються в шлунку, але іноді мають дуже довгі «хвости». Ці хвости можуть поширюватися проксимально в стравохід і дистально – тонку кишку. Цей симптомокомплекс описаний 1968 р. як «синдром Рапунцель».

Внаслідок взаємодії волосся із шлунковою кислотою трихобезоари мають чорний колір, незалежно від кольору волосся пацієнта. Формування волосяної псевдопухлини може займати від кількох діб до 10-15 років, а її вага досягатиме більше 3-х кг. Іноді формуються безоари змішаного складу, що містять як волосся, так і рослинні волокна – фітотрихобезоари.

Волосяна пухлина довгий час не порушує самопочуття, супроводжуючись лише зниженням маси тіла. Великі трихобезоари викликають відчуття тяжкості та розпирання в шлунку, тупий або переймоподібний біль в епігастрії, який посилюється після їди. Хворі скаржаться на нудоту, неприємний запах із рота, тухлу відрижку, здуття живота. Відзначається відсутність апетиту, почуття швидкого насичення, загальна слабкість, схуднення.

При огляді іноді виявляється асиметрія живота, при пальпації передньої черевної стінки визначається щільне пухлиноподібне утворення епігастральної області. Діти можуть відставати у фізичному розвитку, страждати на гіпохромну анемію легкого або середнього ступеня тяжкості. Нерідко на голові у пацієнтів можна помітити вогнища алопеції, але при цьому, як правило, вони заперечують звичку висмикування та ковтання волосся.

Найчастіші ускладнення трихобезоарів – евакуаторні розлади, гастрит, виразки шлунка, спричинені ішемією та некрозом слизової оболонки. Можливе виникнення шлункової кровотечі з ерозій та виразок. Щільні трихобезоари можуть призвести до перфорації стінки шлунка або кишківника, розвитку флегмони, перитоніту.

Іноді пасма проковтнутого волосся або ниток формують «хвіст» трихобезоара, який поширюється за межі шлунка в тонку кишку, викликаючи її обтурацію. Це явище отримало в медичній літературі назву «синдрому Рапунцель». Кишкова непрохідність супроводжується розлитим болем у животі, вираженою інтоксикацією, блюванням, зневодненням, запором.

За даними клінічної картини та фізикального обстеження трихобезоар нерідко помилково приймається за пухлину шлунка. На етапі первинної діагностики важливу роль відіграє зібраний анамнез: наявність у пацієнта психічних розладів та шкідливих звичок (трихофагії, оніхофагії). Діагностика проводиться лікарем-гастроентерологом на підставі даних ендоскопічних, ультразвукових, рентгенівських досліджень:

• Гастроскопія. При ендоскопічному дослідженні у порожнині шлунка виявляється щільний конгломерат темно-сірого кольору, що складається з волосся. Іноді трихобезоар обтурує воротар або у вигляді хвоста виходить у 12-палу кишку. Під час огляду може визначатися запалення чи дефекти слизової оболонки шлунка.
• Рентгенографія ШКТ. p align=”justify”> При рентгеноскопії шлунка з подвійним контрастуванням виявляється дефект наповнення, не пов’язаний зі стінкою органу. Освіта малорухлива, має овальну форму, чіткі контури, неоднорідну структуру. Евакуація барію уповільнена, перистальтика шлунка млява. При синдромі Рапунцель оглядова рентгенографія виявляє ознаки тонкокишкової непрохідності (порушення пасажу барію, чаші Клойбера).
• УЗД. При проведенні ехографії у просвіті шлунка визначається гіперехогенне об’ємне утворення, що повторює форму органа. Можливе незначне рівномірне потовщення стінок шлунка.
• КТ черевної порожнини. На томограмах візуалізується розтягнутий шлунок, у просвіті якого розташовується овальне пухлиноподібне утворення з чіткими контурами та шаруватою структурою. Через включення бульбашок повітря трихобезоар має плямистий вигляд.
• Дослідження психоневрологічного статусу. Пацієнти з діагностованим трихобезоаром у плановому порядку направляються до лікаря-психіатра для з’ясування причин, що спричинили розвиток патології, та профілактики рецидивів.

Диференційна діагностика

Волосяну пухлину диференціюють з безоарами іншого походження: фітобезоарами, себобезоарами, фармакобезоарами, органічними та ембріональними шлунковими каменями. Також виключають:

Ендоскопічне видалення

Лікарська тактика залежить від розміру та щільності волосяної псевдопухлини. За відсутності ознак кишкової непрохідності вдаються до ендоскопічного вилучення трихобезоару. Для фрагментації та розм’якшення волосяної кулі роблять її дроблення, повторні промивання шлунка через гастральний зонд.

Однак, згідно з літературними даними, лише 5% спроб ендоскопічного видалення виявляються успішними через щільну структуру та гігантські розміри освіти. У кращому випадку вдається витягти окремі шматочки волосяної пухлини. Описані поодинокі випадки природної евакуації розм’якшеного трихобезоару через ШКТ.

Хірургічне лікування

Найчастіше у клінічній практиці трихобезоари доводиться видаляти за допомогою оперативного втручання. Класичний спосіб – верхньосередня лапаротомія, гастротомія або ентеротомія (при синдромі Рапунцель), видалення клубка волосся. В останні роки з’являються повідомлення про успішні відеолапароскопічні операції з приводу трихобезоарів. У післяопераційному періоді проводиться інфузійна, антибактеріальна, симптоматична терапія.

Додаткове лікування

Після виписки з хірургічного стаціонару пацієнтам із нав’язливими станами необхідна психотерапевтична допомога. Курс лікування може включати медикаментозну терапію (антидепресанти, СІЗЗС), когнітивно-поведінкову терапію, сімейне консультування та психотерапію.

У неускладнених випадках результат захворювання сприятливий. Видалення трихобезоару повністю усуває гастроінтестинальні симптоми. У разі ускладненого перебігу (шлунково-кишкова кровотеча, кишкова непрохідність, перфорація) прогноз залежить від швидкості та повноти надання ургентної допомоги.

Хворим із психічними відхиленнями для запобігання рецидивам трихобезоару надалі потрібна допомога психотерапевта, спрямована на усунення основної причини. У профілактичних цілях дівчаткам і жінкам, схильним до тихофагії, рекомендується коротко обстригати волосся. Людям, які контактують з волоссям та вовною, необхідно використовувати засоби захисту.