Вчені зробили прорив у лікуванні хвороби Альцгеймера

За оцінками експертів, до 2030 року в одного мільёна канадців буде діагностовано деменцію, або, її ще називають, хворобу Альцгеймера.

Незважаючи на десятиліття досліджень, досі немає ліків від хвороби Альцгеймера. Але нове дослідження припускає, що ми, можливо, неправильно дивилися на хворобу.

Дослідники з лікарні Mount Sinai у Торонто припускають у новому звіті, що хвороба Альцгеймера – форма деменції – може бути аутоімунним захворюванням, яке, якщо це правда, може змінити ті, як ми лікуємо хворобу в майбутньому.

Досі більшість досліджень причин хвороби Альцгеймера була зосереджена на бляшках, виявлених у мозку пацієнтів, з теорією, що видалення цих бляшок полегшить симптоми пацієнтів, сказав Іоанніс Прассас, штатний науковий співробітник відділення патології лікарні Mount Sinai, і співавтор дослідження. За його словами, ця гіпотеза поки що не працює.

Тому його команда почала вивчати іншу теорію: можливо, Альцгеймер – це аутоімунне захворювання.

Це нове дослідження, що виявило специфічні аутоантитіла – антитіла, які помилково націлені на власні тканини організму – у спинномозковій рідині пацієнтів із хворобою Альцгеймера, що, за словами Прассаса, є додатковим доказом того, що це може бути аутоімунне захворювання.

“Я думаю, що це ще більше підживлює це початкове уявлення про те, що аутоімунітет може відігравати центральну роль у патології хвороби Альцгеймера”, – сказав він.

Прассас передбачає, що пошкодження гематоенцефалічного бар’єру, який зазвичай перешкоджає обміну деякими молекулами між мозком та системою кровообігу, може призвести до хвороби Альцгеймера.

“Наприклад, у нас є спостереження, що у спортсменів, схильних до черепно-мозкової травми, підвищується захворюваність на хворобу Альцгеймера”, – сказав він. “Але в будь-якому випадку будь-яке пошкодження гематоенцефалічного бар’єру може фактично відкрити двері для цих імунних клітин, щоб проникнути в тканину мозку та ще більше прискорити руйнування певних нейронних клітин, що є центральним елементом патології хвороби Альцгеймера.”

На даний момент це всього лише теорія, але Прассас сподівається, що дослідники вивчатимуть її більш серйозно в майбутньому з метою розробки нових методів лікування цієї хвороби.

Колись це може включати в себе призначення пацієнтам ліків, які змінюють або пригнічують їх імунну систему, щоб запобігти прогресуванню деменції, хоча, за його словами, ще належить провести багато досліджень, перш ніж таке лікування буде призначено.

Деякі у співтоваристві людей, які страждають на хворобу Альцгеймера, вітають цей новий підхід.

“Надто довго ми вкладали кошти в дуже вузьку область або вузьку призму дослідження деменції, і ми просто не виходили за рамки”, – сказала доктор Саські Сіванантан, головний науковий співробітник Канадського товариства по боротьбі з хворобою Альцгеймера. “І час почати мислити нестандартно, досліджуючи різні гіпотези, які можуть принести дивіденди. Так що я б сказала, що сповнений надій, і я думаю, що це потенційно життєздатна гіпотеза”.

Вона зазначила, що ймовірність успіху у клінічних випробуваннях методів лікування хвороби Альцгеймера дуже низька.

“Це одне з небагатьох захворювань, щодо якого не було жодних терапевтичних проривів за понад 16 років”, – сказав Сіванантан.

Частково вона звинувачує у цьому брак фінансування, оскільки Канада відстає від інших країн G7 щодо фінансування досліджень деменції.

“Вкрай потрібно більше грошей”, – сказав Сіванантан.

З великим увагою до нових підходів до деменції, подібних до цього, і великих інвестицій у дослідження, вона сподівається, що це може змінитися.

woman24.kyiv.ua