V, VI, VII пара черепних нервів

V пара черепних нервів – трійчастий нерв

П’ята пара черепних нервів – трійчастий нерв (n. trigemіnus) – є змішаним нервом . Він розвивається у зв’язку із похідними І зябрової дуги і складається з більшої чутливої частини та меншої рухової частини волокон. Чутливі волокона сприймають подразнення з шкіри лиця, твердої мозкової оболони головного мозку, слизових оболонок носа, рота, вуха, кон’юнктиви, крім ділянок, що іннервуються І, VІІ, VIII, ІХ та Х парами черепних нервів. Рухові волокона n.   trigeminus іннервують всі м’язи, які є похідними І зябрової дуги (всі жувальні м’язи, m. mylohyoideus, переднє черевце m. digastricus, m. tensor velli palatini, m. tensor tympani).

Трійчастий нерв має 4 ядра:

1) головне ядро трійчастого нерва (nucleus principalis nervi trigemini)  є чутливим і проектується в дорсолатеральній частині верхнього відділу моста;

2) спинномозкове ядро трійчастого нерва (nucleus spinalis nervi trigemini) є чутливим і продовжується по всьому довгастому мозку до шийного відділу спинного мозку;

3) середньомозкове ядро трійчастого нерва (nucleus mesencephalicus nervi trigemini) є  чутливим і розташоване більшою мірою в середньому мозку;

4) рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini) є руховим і розміщене в мосту присередніше чутливих ядер.

Трійчастий нерв виходить із стовбура мозку спереду від середньої ніжки мозочка двома корінцями:

1) товстим чутливим корінцем (radix sensoria);

2)  тонким руховим корінцем (radix motoria).

Нерв пронизує tentorium cerebelli біля місця прикріплення його до верхнього краю піраміди скроневої кістки і входить в утворену розщіпленням dura mater трійчасту  порожнину  (cavum  trigeminale).  Тут,  на виїмці кам’янистої частини в impressio trigemini, розташований чутливий вузол Гассера, або трійчастий вузол (ganglion trigeminale). Трійчастий вузол має півмісяцеву форму; він вигнутий дозаду і опуклий допереду. Довжина вузла в середньому становить 14–18 мм, ширина середньої частини дорівнює 6 мм, але до кінців він звужується до 4 мм. Трійчастий вузол утворений тілами псевдоуніполярних чутливих нейронів. Аксони цих нейронів ідуть назад, формують чутливий корінець трійчастого нерва і досягають його двох чутливих ядер – nucleus spinalis n. trigemini et nucleus principalis n. trigemini. Nucleus mesencephalicus nervi trigemini побудоване з псевдоуніполярних нейронів, дендрити яких проходять через ganglion trigeminale не перериваючись, транзитом. Таким чином, середньомозкове ядро трійчастого нерва можна розглядати як частину ganglion trigeminale, що “перемістилася” у стовбур мозку.

Дендрити нейронів g. trigeminale et nucleus mesencephalicus nervi trigemini йдуть вперед і формують три великі гілки, які відходять від опуклого краю вузла:

1) очний нерв (n. ophthalmicus);

2) верхньощелепний нерв (n. maxillaris);

3) нижньощелепний нерв (n. mandibularis).

Руховий корінець трійчастого нерва утворений аксонами нейронів рухового ядра – nucleus motorius nervi trigemini, які проходять транзитом через g. trigeminale і тільки прилягають до нього з присереднього боку. Руховий корінець іде навскоси вперед і назовні під чутливим корінцем, входить до складу нижньощелепного нерва і разом з ним через овальний отвір залишає порожнину черепа. Таким чином, трійчастий нерв має дві чутливі (n. ophthalmicus et n. maxillaris) і одну змішану (n. mandibularis) гілки.

Різні форми головного болю, парестезій (парестезія – спонтанне неприємне відчуття оніміння, свербіння, поколювання, повзання мурашок тощо) у ділянці обличчя відбуваються за участю трійчастого нерва.

Якщо уражена одна з трьох гілок трійчастого нерва, спостерігається випадіння всіх видів чутливості в зоні іннервації даної гілки.

Подразнення кожної з гілок викликає біль у зоні їх іннервації.

Необхідно пам’ятати, що n. maxillaris et n. mandibularis іннервують зуби, і невралгічний біль у зоні іннервації цих гілок нагадує сильний зубний біль. Це може призвести до неправильної діагностики захворювання зубів і навіть їх екстракції (видалення).

Ураження n. mandibularis проявляється парезом або паралічем жувальних м’язів на боці ураження. При однобічному ураженні під час відкривання рота нижня щелепа зміщується в бік ураження, при двобічному – відвисає.

Очний нерв

Очний нерв (n. ophthalmicus) за функцією – чутливий, лежить назовні від n. abducens i, пронизуючи бічну стінку sinus cavernosus, іде в очну ямку через fissura orbitalis superior, розміщуючись під n.       trochlearis . Ще в порожнині черепа від очного нерва відходить тонка гілочка – поворотна оболонна, або наметова гілка (r. meningeus recurrens seu r. tentorius), яка іннервує tentorium cerebelli i стінки трьох венозних пазух: sinus petrosus superior, sinus transversus, sinus rectus. В очній ямці очний нерв віддає три гілки: лобовий нерв, сльозовий нерв, носовійковий нерв.

Лобовий нерв (n. frontalis) – найтовстіша і найдовша з трьох гілок, проходить під верхньою стінкою очної ямки над м’язом-підіймачем верхньої повіки; не доходячи до margo supraorbitalis, він розгалужується на дві гілки:

1) тонку присередню – надблоковий нерв (n. supratrochlearis)

2) товсту – надочноямковий нерв (n. supraorbitalis).

Надблоковий нерв (n. supratrochlearis) проходить над сухожилком верхнього косого м’яза і розгалужується на кінцеві гілочки, з яких верхня проходить крізь коловий м’яз ока і закінчується у шкірі верхньої повіки, кореня носа, у шкірі лоба, в ділянці glabella; нижня гілка іде від блока вниз і анастомозує з гілкою носовійкового нерва – підблоковим нервом (n. infratrochlearis). Від дуги анастомозу виникають тонкі гілочки, які іннервують шкіру і кон’юнктиву в ділянці присереднього кута ока.

Надочноямковий нерв (n. supraorbitalis) перед margo supraorbitalis розгалужується на бічну та присередню гілку. Бічна гілка (r. lateralis) проходить через incisura supraorbitalis (або foramen supraorbitale, якщо він є) і розгалужується у шкірі лоба, досягаючи тім’яної ділянки. Присередня гілка (r. medialis) проходить через incisura frontalis (або foramen frontale, якщо він є) і теж розгалужується у шкірі лоба. Крім шкіри лоба, n. supraorbitalis іннервує шкіру верхньої повіки, її кон’юнктиву та слизову оболонку лобової пазухи.

Сльозовий нерв (n. lacrimalis) іде по бічному краю m. rectus lateralis. Іннервує сльозову залозу, шкіру та кон’юнктиву бічної частини верхньої повіки. Сльозовий нерв з’єднується сполучною гілкою з виличним нервом (r. communicans cum nervo zygomatico), за допомогою якої одержує секреторні парасимпатичні волокна для сльозової залози від крилопіднебінного вузла (парасимпатичного вузла VII пари черепних нервів).

Носовійковий нерв (n. nasociliaris) іде між зоровим нервом і m. rectus superior уздовж присередньої стінки очної ямки і віддає такі гілки: сполучну гілку з війковим вузлом, передній решітчастий нерв, задній решітчастий нерв, підблоковий нерв, довгі війкові нерви.

Сполучна гілка з війковим вузлом або чутливий корінець війкового вузла (r. communicans cum ganglio ciliari seu radix sensoria ganglii ciliaris) складається з аферентних волокон, які йдуть від очного яблука, проходять транзитом через війковий вузол і приєднуються до носовійкового нерва.

Передній решітчастий нерв (n. ethmoidalis anterior) проходить через розташований на присередній стінці очної ямки передній решітчастий отвір у порожнину черепа і, не пронизуючи dura mater, потрапляє через отвір дірчастої пластинки решітчастої кістки до носової поржнини, де віддає гілки:

1) внутрішні носові гілки (rr. nasales interni) – іннервують слизову оболонку передніх решітчастих комірок;

2) бічні носові гілки (rr. nasales laterales) – іннервують слизову оболонку переднього відділу бічної стінки носової порожнини;

3) присередні носові гілки (rr. nasales mediales) – іннервують слизову оболонку переднього відділу носової  перегородки;

4) зовнішня носова гілка (r. nasalis externus) – іннервує шкіру верхівки та крил носа.

Задній решітчастий нерв (n. ethmoidalis posterior) проходить  через  відповідний  задній  решітчастий отвір і іннервує слизову оболонку задніх решітчастих комірок та клиноподібної пазухи.

Підблоковий нерв (n. infratrochlearis) іде під блоком верхнього косого м’яза, іннервує кон’юнктиву з боку присереднього кута ока, сльозове м’ясце та сльозовий мішок. Підблоковий нерв анастомозує з надблоковим нервом (гілка n. frontalis) і віддає повікові гілки (rr. palpebrales), які іннервують присередні відділи верхньої та нижньої повіки.

2–3 гілки довгих війкових нервів (nn. ciliares longi) йдуть до oчного яблука з присереднього від зорового нерва.

З очним нервом (а точніше, з його гілкою – носовійковим нервом) звичайно описують війковий вузол (ganglion ciliare), який належить до парасимпатичної частини автономного відділу периферійної нервової системи і відіграє велику роль в іннервації очного яблука. Війковий вузол має непостійну форму та величину (його довжина в середньому складає 2 мм); він залягає в очній ямці на зовнішній поверхні зорового нерва, відступаючи на 7–8 мм від заднього полюса очного яблука. Війковий вузол має три корінці:

1) парасимпатичний;

2) чутливий;

3)            симпатичний.

Парасимпатичний корінець, або окоруховий корінець (radix parasympathica seu radix oculomotoria) є гілкою окорухового нерва (ІІІ пара) до війкового вузла і несе передвузлові парасимпатичні волокна, які переключаються у цьому вузлі і забезпечують іннервацію m. ciliaris et m. sphincter pupillae.

Чутливий корінець, або носовійковий корiнець (radix sensoria seu radix nasociliaris) є сполучною гілкою носовійкового нерва з війковим вузлом і несе транзитом через цей вузол чутливі волокна до oчного яблука.

Симпатичний корінець (radix sympathica) утворений завузловими симпатичними волокнами, що у складі внутрішнього сонного сплетення (plexus caroticus internus) відходять від верхнього шийного вузла (ganglion cervicale superius), який є вузлом симпатичного стовбура. Передвузлові симпатичні волокна до верхнього шийного вузла йдуть від нейронів бічного рога спинного мозку, С8–Тh2 (centrum ciliospinale). Описані симпатичні волокна забезпечують іннервацію m. dilatator pupillae.

Від війкового вузла означені вище парасимпатичні, чутливі та симпатичні нервові волокна відходять до очного яблука у складі 15–20 коротких війкових нервів (nn. ciliares breves).

Верхньощелепний   нерв

Верхньощелепний нерв (n. maxillaris) – друга гілка трійчастого нерва, відходить від опуклого краю g. trigeminale i через круглий отвір виходить з порожнини черепа в крилопіднебінну ямку. Ще до виходу з порожнини черепа верхньощелепний нерв віддає тонку оболонну гілку (r. meningeus), яка іннервує тверду оболону головного мозку і анастомозує з оболонною гілкою нижньощелепного нерва. У крилопіднебінній ямці верхньощелепний нерв розгалужується  на:

1) підочноямковий  нерв;

2) виличний нерв;

3) вузлові гілки до крилопіднебінного вузла.

Підочноямковий нерв (n. infraorbitalis) є найбільшою гілкою верхньощелепного нерва і його безпосереднім продовженням. Він проходить в очну ямку через нижню очноямкову щілину, розташовується в однойменній борозні і каналі, і, виходячи через підочноямковий отвір на лицеву поверхню верхньої щелепи, в глибині fossa canina розгалужується віялом на кінцеві гілки, утворюючи так звану “малу гусячу лапку”. Серед цих кінцевих гілок виділяють:

1) нижні повікові гілки (rr. palpebrales inferiores) – іннервують шкіру нижньої повіки;

2) зовнішні носові гілки (rr. nasales externi) – іннервують шкіру зовнішньої поверхні крила носа;

3) внутрішні носові гілки (rr. nasales interni) – іннервують шкіру та слизову оболонку присінка носа;

4) верхні губні гілки (rr. labiales superiores) – іннервують шкіру та слизову оболонку верхньої губи.

Ще до входу в canalis infraorbitalis підочноямковий нерв віддає задні верхні коміркові гілки (rr. alveolares superiores posteriores), які спускаються по підскроневій поверхні та по розміщеному на ній горбу верхньої щелепи. Частина гілок проникає через коміркові отвори і по замкнених тонких коміркових каналах у товщі верхньої щелепи проходить вперед, утворюючи над коренями зубів сплетення з волокнами середньої верхньої коміркової гілки та, опосередковано, з волокнами передніх верхніх коміркових гілок – верхнє зубне сплетення (plexus dentalis superior). Від цього сплетення відходять верхні ясенні гілки (rr. gingivales superiores) та верхні зубні гілки (rr. dentales superiores), які проходять в пульпу зуба через отвір верхівки його кореня. Перелічені гілки утворені волокнами rr. alveolares superiores posteriores, іннервують три верхні великі кутні зуби і ясна; друга частина волокон rr. alveolares superiores posteriores, які не потрапляють у коміркові канали, іннервують слизову оболонку щоки.

Середня верхня коміркова гілка (r. alveolaris superior medius) бере початок від підочноямкового нерва всередині canalis infraorbitalis i, розгалужуючись по тонких канальцях у товщі бічної стінки верхньощелепної пазухи, доходить до коренів малих кутніх зубів, де приймає участь в утворенні plexus dentalis superior i забезпечує своїми волокнами іннервацію малих кутніх зубів і ясен.

Передні верхні коміркові гілки (rr. alveolares superiores anteriores) відгалужуються від підочноямкового нерва перед виходом останнього через foramen infraorbitale, ідуть у товщі передньої стінки верхньощелепної пазухи, беруть участь в утворенні plexus dentalis superior, забезпечують своїми волокнами іннервацію передніх зубів і слизової оболонки верхньощелепної  пазухи.

Виличний нерв (n. zygomaticus) відходить від n. maxillaris у крилопіднебінній ямці, йде разом з n. infraorbitalis через fissura orbitalis inferior в очну ямку, проникає у товщу виличної кістки через вилично-очноямковий отвір і ділиться на вилично-скроневу та вилично-лицеву гілки.

Вилично-скронева гілка (r. zygomaticotemporale) через однойменний отвір на скроневій поверхні os zygomaticum виходить у скроневу ямку, пронизує fascia temporalis і розгалужується у шкірі скроневої ділянки, яку іннервує.

Вилично-лицева гілка (r. zygomaticofacialis) з’являється через однойменний отвір на бічній поверхні os zygomaticum і розгалужується у шкірі виличної ділянки, яку іннервує.

Вузлові гілки до крило-піднебінного вузла (rr. ganglionares ad ganglion pterygopalatinum) у вигляді 2–3 коротких нервів відходять від n. maxillaris у fossa pterygopalatina, з’єднуються з ganglion pterygopalatinum і тому називаються чутливим корінцем крило-піднебінного вузла (radix sensoria ganglii pterygopalatini).

З верхньощелепним нервом звичайно описують крило-піднебінний вузол (ganglion pterygopalatinum), який належить до парасимпатичної частини автономного відділу периферійної нервової системи і відіграє важливу роль у секреторній іннервації сльозової залози, слизових оболонок носа, піднебіння та частково глотки. Крило-піднебінний вузол залягає в однойменній ямці та має три корінці:

1)            чутливий;

2)            симпатичний;

3)  парасимпатичний.

Чутливий корінець крило-піднебінного вузла (radix sensoria ganglii pterygopalatini) є вузловими гілками верхньощелепного нерва (rr. Ganglionares n. maxillaris) і несе транзитом через цей вузол чутливі волокна.

Симпатичний корінець (radix sympathica) утворений завузловими симпатичними волокнами, які у вигляді глибокого кам’янистого нерва (n. petrosus profundus), що є гілкою внутрішнього сонного сплетення, досягають вузла, йдучи до нього у складі нерва крилоподібного каналу (n. canalis pterygoidei) або нерва Відія (n. Vidianus).

Парасимпатичний корінець або проміжний корінець (radix parasympathica seu radix intermedia) є гілкою лицевого нерва (VII), а саме – великим кам’янистим нервом (n. petrosus major) і несе передвузлові парасимпатичні волокна, які переключаються в крило-піднебінному вузлі.

Від крило-піднебінного вузла відходять гілки, які складаються з завузлових парасимпатичних, завузлових симпатичних і чутливих волокон.

Гілки крило-піднебінного вузла

Очноямкові гілки (rr. orbitales) входять в очну ямку через fissura orbitalis inferior у вигляді 2–3 тонких гілок, потім через задній решітчастий отвір проникають у носову порожнину й іннервують слизову оболонку задніх решітчастих комірок та клиноподібної пазухи.

Бічні та присередні верхні задні  носові  гілки (rr. nasales posteriores superiores laterales et mediales) виходять з крило-піднебінної ямки в носову порожнину через foramen sphenopalatinum і іннервують верхні ділянки слизової оболонки бічної та присередньої (верхній відділ перегородки носа) стінки носової порожнини.

Нижні задні носові гілки (rr. nasales posteriores inferiores) іннервують нижні відділи бічної стінки носової порожнини.

Носо-піднебінний нерв (n. nasopalatinus) – нерв  Скарпи,  є  найдовшою  з  задніх  носових  гілок. n. nasopalatinus іде вперед між окістям і слизовою оболонкою носової порожнини, іннервує слизову оболонку перегородки носа, лягає в canalis incisivus i, проникнувши в порожнину рота, іннервує слизову оболонку твердого піднебіння.

Великий піднебінний нерв (n. palatinus major) виходить із однойменного каналу через однойменний отвір у ротову порожнину і іннервує слизову оболонку піднебіння.

Малі піднебінні нерви (nn. palatini minores) виходять із однойменних отворів на піднебіння, іннервують слизову  оболонку  м’якого піднебіння.  Мигдаликові гілки (rr. tonsillares) цих нервів забезпечують іннервацію піднебінного мигдалика. Глотковий нерв (n. pharyngeus) іде до глотки і іннервує слизову оболонку хоан та склепіння глотки.

Нижньощелепний   нерв

Нижньощелепний нерв (n. mandibularis) за функцією – змішаний; він є найбільшою гілкою трійчастого нерва. Нижньощелепний нерв утворюється злиттям чутливих волокон від трійчастого вузла з руховим корінцем трійчастого нерва. Вийшовши з порожнини черепа у підскроневу ямку через овальний отвір, n. mandibularis розходиться на два стовбури:

1)  менший – передній (віддає переважно рухові нерви);

2) більший – задній (віддає переважно чутливі нерви).

Ще до поділу на стовбури від нижньощелепного нерва відходять 3–4 короткі вузлові гілки до вушного вузла (rr. ganglionares ad ganglion oticum seu radix sensoria ganglii otici) та оболонна гілка (остистий нерв), r. meningeus  (n.  spinosus),  яка  повертається  назад  до порожнини черепа через остистий отвір та іннервує тверду оболону головного мозку середньої черепної ямки і слизову оболонку клиноподібної пазухи.

Вушний вузол (ganglion oticum) розміщений під овальним отвором присередньо від n. mandibularis, належить до парасимпатичної частини автономного відділу периферійної нервової системи і відіграє важливу роль у секреторній іннервації привушної залози. Вушний вузол має овальну форму, досягає 4–5 мм у довжину, залягає у підскроневій ямці та має три корінці:

1) чутливий;

2) симпатичний;

3) парасимпатичний.

Чутливий корінець вушного вузла (radix sensoria ganglii otici) утворений вузловими гілками нижньощелепного нерва (rr. ganglionares n. mandibularis), його чутливі волокна проходять транзитом через цей вузол.

Симпатичний корінець вушного вузла (radix sympathica) утворений завузловими симпатичними волокнами, які йдуть у вигляді гілки від plexus meningeus medius.

Парасимпатичний корінець (radix parasympathica) вушного вузла є відгалуженням гілки язико-глоткового нерва (ІХ), а саме – малим кам’янистим нервом (n. petrosus minor) – гілкою n. tympanicus, і несе прeгангліонарні парасимпатичні волокна, які переключаються у вушному вузлі.

До чутливих гілок n. mandibularis належать: вушно-скроневий нерв, щічний нерв та язиковий нерв.

Вушно-скроневий нерв (n. auriculotemporalis) починається біля foramen ovale двома корінцями, які, охопивши a. meningea media, знову з’єднуються в один стовбур. Останній, обійшовши ззаду шийку нижньої щелепи, піднімається в товщі glandula parotidea спереду від хряща зовнішнього слухового ходу, дає гілочки: шкірі зовнішнього слухового ходу – n. meatus acustici externi, барабанній перетинці – rr. membranae tympani, шкірі передньої частини вушної раковини – nn. auriculares, посилає привушні гілки (rr. parotidei), які досягають привушної залози, приєднуючись до гілок лицевого нерва за допомогою сполучних гілок з лицевим нервом (rr. communicantes cum nervo faciale). Закінчується n. auriculotemporalis у шкірі скроневої ділянки кінцевими поверхневими скроневими гілочками (rr. temporales superficiales).

Щічний нерв (n. buccalis), вийшовши з-під переднього краю m. masseter, іде вперед до зовнішньої поверхні щічного м’яза, пронизує його і розгалужується у слизовій оболонці щоки. Щічний нерв іннервує шкіру та слизову оболонку щоки і кута рота, а також щічну поверхню ясен на рівні першого великого кутнього зуба.

Язиковий нерв (n. lingualis) залягає між присереднім та бічним крилоподібними м’язами, де до нього приєднується барабанна струна (гілка VII пари черепних нервів). Дугуватим згином він проходить над піднижньощелепною слинною залозою, діафрагмою рота і перехрещується з піднижньощелепною протокою, лягаючи на зовнішню поверхню шило-язикового м’яза. Далі язиковий нерв проходить вздовж краю язика під його слизовою оболонкою. По ходу язиковий нерв віддає гілки: гілки зіва (rr. isthmi faucium) – до слизової оболонки зіва; язикові гілки (rr. linguales), які досягають передніх двох третин язика і складаються з волокон, що проводять загальну чутливість (волокна V пари черепних нервів) та смакову чутливість (волокна барабанної струни, яка є гілкою VII пари черепних нервів); сполучні гілки з під’язиковим нервом (rr. communicantes cum nervo hypoglosso); під’язиковий нерв (n. sublingualis). N. sublingualis проходить збоку від під’язикової слинної залози, іннервує слизову оболонку дна ротової порожнини та язикову поверхню ясен в ділянці передніх зубів нижньої щелепи.

Біля язикового нерва розташований піднижньощелепний вузол, який прилягає до однойменної слинної залози. Піднижньощелепний вузол (ganglion submandibulare) належить до парасимпатичної частини автономного відділу периферійної нервової системи і забезпечує секреторну іннервацію піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз.

Піднижньощелепний вузол має три корінці. Чутливий корінець (radix sensoria) утворений вузловими гілками до піднижньощелепного вузла (rr. ganglionares ad ganglion submandibulare), які відходять від язикового нерва. Симпатичний корінець (radix sympathica) утворений завузловими симпатичними волокнами, що відходять від симпатичного сплетення навколо лицевої артерії. Парасимпатичний  корінець  (radix parasympathica) утворений барабанною струною (chorda tympani), що є гілкою VII пари черепних нервів, яка несе передвузлові парасимпатичні волокна, що переключаються у піднижньощелепному вузлі.

У зв’язку з язиковим нервом описують також парасимпатичний вегетативний під’язиковий вузол (ganglion sublinguale), який складається з вузликоподібних скупчень нейронів уздовж залозистих гілок піднижньощелепного вузла, що прямують до під’язикової слинної залози.

Єдиною змішаною і найбільшою гілкою n. mandibularis є нижній комірковий нерв (n. alveolaris inferior), який проходить між присереднім та бічним крилоподібними м’язами й, лежачи позаду язикового нерва, входить у нижньощелепний канал разом з однойменною артерією. Всі рухові волокна n. alveolaris inferior формують щелепно-під’язиковий нерв (n. mylohyoideus). N. mylohyoideus відокремлюється від n.alveolaris inferior перед входом останнього у нижньощелепний канал і по sulcus mylohyoideus mandibulae досягає нижньої поверхні однойменного м’яза, іннервує його і переднє черевце m. digastricus. За своїм ходом у нижньощелепному каналі n. alveоlaris inferior віддає гілки, які з’єднуються між собою і формують нижнє зубне сплетення (plexus dentalis inferior). Від цього сплетення відходять нижні зубні гілки (rr. dentales inferiores) – іннервують зуби, та нижні ясенні гілки (rr. gingivales inferiores) – іннервують ясна. Кінцевою гілкою n. alveolaris inferior є підборідний нерв (n. mentalis), який виходить через foramen mentale mandibulae в ділянці підборіддя. n. mentalis віддає:

– підборідні гілки (rr. mentales) – іннервують шкіру підборіддя,

–  губні гілки (rr. labiales) – іннервують шкіру та слизову оболонку нижньої губи,

– ясенні гілки (rr. gingivales) – іннервують щічну поверхню ясен.

n. mandibularis віддає рухові нерви до однойменних жувальних м’язів:

– жувальний нерв (n. massetericus) – проходить до жувального м’яза через вирізку нижньої щелепи;

– глибокі скроневі нерви (nn. temporales profundi);

– бічний крилоподібний нерв (n. pterygoideus lateralis);

– присередній крилоподібний нерв (n. pterygoideus medialis).

Від n. pterygoideus medialis відходять нерв м’язанатягувача піднебінної завіски (n. musculi tensoris veli palatini) та нерв м’яза-натягувача барабанної перетинки (n. musculi tensoris tympani), які проходять транзитом через g. oticum і іннeрвують однойменні м’язи (останні у філогенезі відокремились від m. pterygoideus medialis).

VI пара черепних нервів – відвідний нерв

Шоста пара черепних нервів – відвідний нерв (n. abducens) є руховим нервом. Він має одне рухове ядро відвідного нерва (nucleus n. abducentis), яке розташоване в мосту і залягає в ділянці середніх відділів eminentia medialis ромбоподібної ямки під лицевим горбком. Нерв виходить з речовини мозку між заднім краєм мосту і пірамідою довгастого мозку (у цибулино-мостовій борозні). Далі нерв іде під мостом наперед, догори й назовні, пронизує тверду оболону головного мозку ззаду і збоку від dorsum sellae та виходить у печеристу пазуху. Тут він залягає назовні від внутрішньої сонної артерії. Із порожнини черепа відвідний нерв виходить крізь верхню очноямкову щілину і в очній ямці, проходячи під n. oculomotorius, іде присередньо до бічного прямого м’яза очного яблука, який він іннервує.

При ураженні VI пари виникає парез або параліч бічного прямого м’яза, який проявляється обмеженням або неможливістю руху очного яблука назовні. В таких випадках виникає збіжна косоокість і двоїння в очах, яке посилюється при погляді в бік ураженого нерва.

VII пара черепних нервів – лицевий нерв

Сьома пара черепних нервів – лицевий нерв (n. facialis) є змішаним нервом, який розвивається у зв’язку з похідними ІІ зябрової дуги.

Лицевий нерв має 3 ядра:

1) рухове ядро лицевого нерва (nucleus n. facialis);

2) чутливе ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii);

3) парасимпатичне  верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius superior).

Нерв виходить з речовини мозку у мосто-мозочковому куті і разом з присінково-завитковим нервом, ідучи вперед і латерально, заходить крізь внутрішній слуховий отвір у внутрішній слуховий хід. Далі лицевий нерв іде у лицевому каналі скроневої кістки, утворює колінце (geniculum) і виходить через шило-соскоподібний отвір на зовнішню основу черепа. Після виходу з шило-соскоподібного отвору лицевий нерв заглиблюється у привушну слинну залозу, обходячи із зовнішнього боку заднє черевце m. digastricus і зовнішню сонну артерію. У товщі привушної залози лицевий нерв розгалужується на гілки, які утворюють внутрішньопривушне сплетення (plexus intraparotideus). Гілки, що відходять від цього сплетення, розходяться з-під вушної раковини вперед у радіальному напрямку, утворюючи так звану “велику гусячу лапку”, та іннервують мімічні м’язи.

Біля колінця лицевого нерва в лицевому каналі розміщений чутливий (смаковий) колінцевий вузол (ganglion geniculi). Аксони псевдоуніполярних нейронів цього вузла досягають у стовбурі головного мозку ядра одинокого шляху. Дендрити псевдоуніполярних нейронів цього вузла разом з парасимпатичними волокнами (аксони верхнього слиновидільного ядра) утворюють єдину змішану гілку лицевого нерва – барабанну струну.

У лицевому нерві розрізняють два відділи: перший відрізок – на шляху в однойменному каналі; другий відрізок від шило-соскоподібного отвору до кінцевих розгалужень нерва.

Перший відрізок лицевого нерва, що йде в однойменному каналі скроневої кістки, віддає великий кам’янистий нерв (секреторний нерв), стремінцевий нерв (руховий нерв) та барабанну струну (змішаний нерв).

Великий кам’янистий нерв (n. petrosus major) або парасимпатичний корінець крило-піднебінного вузла (radix parasympathica ganglii pterygopalatini) починається від лицевого нерва в ділянці колінця, виходить на передню поверхню кам’янистої частини скроневої кістки через розтвір каналу великого кам’янистого нерва, лягає в однойменну борозну і виходить з порожнини черепа через рваний отвір. Далі n. petrosus major з’єднується з глибоким кам’янистим  нервом  (n.  petrosus  profundus),  який є симпатичним корінцем крило-піднебінного вузла і утворений завузловими симпатичними волокнами. Врезультаті цього з’єднання формується нерв Відія, або нерв крилоподібного каналу (n. canalis pterygoidei – BNA), який проходить через крилоподібний канал і досягає крило-піднебінного вузла. У цьому вузлі передвузлові парасимпатичні волокна переключаються на завузлові волокна, які у складі гілок вузла забезпечують секреторну іннервацію сльозової залози, залоз слизової оболонки ротової та носової порожнин.

Стремінцевий  нерв  (n. stapedius) бере  початок від  низхідної  частини  лицевого  нерва  та  іннервує стремінцевий  м’яз.

Барабанна струна (chorda tympani) містить смакові волокна та передвузлові парасимпатичні волокна і утворює парасимпатичний корінець піднижньощелепного вузла (radix parasympathica ganglii submandibulares). Chorda tympani відходить від лицевого нерва перед виходом останнього з лицевого каналу під гострим кутом вгору і через canaliculus chordae tympani потрапляє в барабанну порожнину. Барабанна струна, яка прикрита слизовою оболонкою, проходить між ручкою молоточка та довгою ніжкою коваделка і через fissura petrotympanica залишає скроневу кістку. По виходу зі щілини барабанна струна спускається вниз і під гострим кутом з’єднується з n. lingualis. Смакові волокна барабанної струни у складі гілок n. lingualis досягають слизової оболонки передніх двох третин язика. Парасимпатичні передвузлові волокна барабанної струни переключаються на завузлові у піднижньощелепному та під’язиковому вузлах і забезпечують секрeторну іннервацію піднижньощелепної, під’язикової та малих слинних залоз.

Другий відрізок лицевого нерва нижче шилососкоподібного отвору віддає тільки рухові гілки, які утворюють plexus intraparotideus, та два рухових нерви – задній вушний нерв і двочеревцеву гілку.

Задній вушний нерв (n. auricularis posterior) відходить від лицевого нерва біля шило-соскоподібного отвору, піднімається вгору по передній поверхні соскоподібного відростка скроневої кістки й кінцевими гілками r. occipitalis et r. auricularis іннервує venter occipitalis m. epicranii et m. auricularis posterior.

Двочеревцева гілка (r. digastricus) починається під n. auricularis posterior, іннервує заднє черевце digastricus et m. stylohyoideus.

Від plexus intraparotideus радіально відходять:

1) скроневі гілки (rr. temporales) –  іннервують mm. auriculares anterior et superior; venter frontalis epicranii, m. corrugator supercilii, m. orbicularis oculi;

2) виличні гілки (rr. zygomatici) – іннервують m. orbicularis oculi, m. zygomaticus major;

3) щічні гілки (rr. buccales) – іннервують m. zygomaticus major, m. risorius, m. buccinator, m. depressor anguli oris, m. depressor labii inferioris, m. levator labii superioris alaeque nasi;

4) крайова нижньощелепна гілка (r. marginalis mandibularis) – іннервує m. depressor labii inferioris, mentalis;

5) шийна гілка (r. colli) – іннервує platysma.

Парасимпатичну та чутливу (смакову) частини лицевого нерва часто виділяють в окремий проміжний нерв (n. intermedius), гілками якого є барабанна струна та великий кам’янистий нерв.

Ура женн я лицевого нерва на всьом у його протязі викликає параліч м’язів лиця (мімічних м’язів). У зв’язку з цим виникає асиметрія лиця, яка виражена у стані спокою і особливо при показуванні зубів.

Залежно від рівня ураження картину паралічу мімічних м’язів доповнюють ті чи інші ознаки ураження розміщених поряд утворень. Якщо нерв уражений у лицевому каналі на відрізку до колінчастого вузла, то звичайно параліч мімічних м’язів супроводжується порушенням слуху та сльозовиділення. Ураження нижче колінчастого вузла зумовлює порушення смаку на передніх двох третинах язика; щодо слуху, то може спостерігатися його підвищення внаслідок паралічу стремінцевого м’яза (стремінце при цьому занадто занурюється у вікно присінка навіть при незначних звукових коливаннях, що призводить до гіперакузії). Якщо ураження нижче від місця відходження барабанної струни, порушення смаку і слуху не  спостерігається.