А

  • АБДУКТОР

    АБДУКТОР (лат. abduco, abductum – відводити; musculus abductor) – відвідний м’яз.

  • АБДУКЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН

    АБДУКЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН – звуження зіниці при інтенсивному відведенні ока; ознака деяких уражень ц.н.с.

  • АБДУКЦІЯ

    АБДУКЦІЯ (лат. abductio, від abduco, abductum – відводити) – відведення, віддалення від середньої лінії тіла.

  • АБЕМБРІОНАЛЬНИЙ

    АБЕМБРІОНАЛЬНИЙ (аб + грец. εμβρυον embryon – зародок) – такий, що розміщений напроти місця формування ембріона; віддалений від ембріона.

  • АБЕМБРІОНАЛЬНИЙ ПОЛЮС

    АБЕМБРІОНАЛЬНИЙ ПОЛЮС – полюс бластоцисти, протилежний полюсові, з якого формується тіло зародка.

  • АБЕРАНТНИЙ

    АБЕРАНТНИЙ (лат. aberrans, aberrantis – відхильний) – такий, що має відхилення від нормальної будови, розміщення або стану.

  • АБЕРАЦІЯ

    АБЕРАЦІЯ (лат. aberratio – відхилення) – 1) індивідуальне відхилення від норми в будові або функції будьчого; 2) у морфології –…

  • АБЕРАЦІЯ АКСЕЛЕРАЦІЄЗАЛЕЖНА

    АБЕРАЦІЯ АКСЕЛЕРАЦІЄЗАЛЕЖНА – А., що спричинена порушенням внутрішньошлуночкової провідності, коли скорочення серця досягають характерної критичної частоти.

  • АБЕРАЦІЯ ВНУТРІШНЬОШЛУНОЧКОВА

    АБЕРАЦІЯ ВНУТРІШНЬОШЛУНОЧКОВА – порушення провідності в міокарді шлуночків серця, які виникають в надшлуночковій ділянці; електрокардіографічно проявляється неправильним, переважно розширеним, комплексом…

  • АБЕРАЦІЯ ДЕЦЕЛЕРАТИВНОЗАЛЕЖНА

    АБЕРАЦІЯ ДЕЦЕЛЕРАТИВНОЗАЛЕЖНА – А., що спричинена порушенням внутрішньошлуночкової провідності після довгих пауз чи сповільнення частоти скорочення серця до критичних значень.