VIII пара черепних нервів – присінковозавитковий нерв Восьма пара черепних нервів – присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) є чутливим нервом. До складу його входять два різнохарактерні нерви: 1) присінковий нерв (n. vestibularis), якому зв’язок з ядрами мозочка надає особливі функції підтримання рівноваги тіла; 2) завитковий нерв (n. cochlearis) фізіологічно пов’язаний з функцією слуху. Ці два нерви анатомічно зв’язані … Докладніше
V пара черепних нервів – трійчастий нерв П’ята пара черепних нервів – трійчастий нерв (n. trigemіnus) – є змішаним нервом . Він розвивається у зв’язку із похідними І зябрової дуги і складається з більшої чутливої частини та меншої рухової частини волокон. Чутливі волокона сприймають подразнення з шкіри лиця, твердої мозкової оболони головного мозку, слизових оболонок … Докладніше
І пара черепних нервів – нюховий нерв Перша пара черепних нервів – нюховий нерв (n. olfactorius) за функцією належить до нервів спеціальної чутливості, а за розвитком є похідним відділу кінцевого мозку (а саме – нюхового мозку) olfactorius починається від слизової оболонки regio оlfactoria носової порожнини 15–20 тонкими безмієліновими нервами, які називаються нюховими нитками (fila olfactoria). … Докладніше
Нервову систему людини поділяють на центральну і периферійну частини. Перша включає спинний і головний мозок, друга складається із периферійних нервів . Периферійна частина нервової системи (периферійна нервова система) представляє собою сукупність спинномозкових і черепних нервів. До неї належать вузли та сплетення, що утворюють нерви, а також чутливі та рухові закінчення нервів. Окремо виділяють автономний відділ … Докладніше
Шкіра (cutis) належить до загального покриву (integumentum commune), що безпосередньо стикається із зовнішнім середовищем і є надзвичайно важливим органом тіла, який бере різноманітну і активну участь у життєдіяльності організму. Нині загальнопідтверджено, що шкіра – це величезна поверхня рецепції з багатою і різноманітною чутливою іннервацією. Щодо іннервації шкіру ділять на окремі ділянки, межі яких не чітко відокремлені, … Докладніше
Зір – це складний фізіологічний процес, який забезпечує визначення світла, кольору, форми, величини, руху, віддаленості, міжпросторових відношень предметів і об’єктів в оточуючому світі. Зоровий аналізатор здійснює орієнтацію в навколишньому середовищі значно більшою мірою порівняно з іншими аналізаторами (людина отримує 75–85 % інформації через зоровий аналізатор). Адекватним стимулом для сітківки ока служить видимий спектр електромагнітних хвиль … Докладніше
Вухо (auris) являє собою надзвичайно складний апарат, який сприймає звукові коливання, а також напрямок сили земного тяжіння та прискорення тіла людини, приймаючи тим самим участь у регулюванні довільних рухів. Вухо складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха і є периферійною частиною двох аналізаторів – слухового та статокінетичного. Слід підкреслити, що кірковий кінець слухового аналізатора має надзвичайно … Докладніше
Органами чуття (organa sensuum) називають анатомічні утворення (прилади), за допомогою яких нервова система отримує подразнення із зовнішнього середовища, а також від органів власне тіла та сприймає ці подразнення у вигляді відчуття. У людини сформувались органи чуття різної будови та топографії: орган зору, орган слуху та статичного чуття (присінково-завитковий орган), орган нюху, орган смаку, органи шкірного чуття … Докладніше
Пірамідна рухова система Шляхами, які проводять імпульси цілеспрямованих вольових рухів, є кірково-спинномозковий (tractus corticospinalis) і кірково-ядерний (tractus corticonuclearis) пірамідні шляхи. Волокна цих шляхів є аксонами нейронів, розташованих переважно в передцентральній звивині (цитоархітектонічних полях 4 та 6а), в задній третині верхньої та середньої лобових звивин (поле 6 а), в середній третині лобових звивин (поле 8), у … Докладніше
Морфологічні основи динамічної локалізації функцій в корі півкуль великого мозку Питання про локалізацію функцій в корі півкуль великого мозку постало давно і має велике теоретичне значення, оскільки дає уявлення про нервову регуляцію всіх процесів організму та пристосувань його до умов навколишнього середовища, які постійно змінюються. Воно має і вагоме практичне значення для встановлення місць уражень … Докладніше
Кожна півкуля великого мозку має три поверхні: верхньобічну, присередню, нижню; три краї : верхній (margo superior), нижньоприсередній (margo inferomedialis), нижньобічний (margo inferolateralis); три полюси: лобовий (polus frontalis), потиличний (polus occipitalis), скроневий (polus temporalis). Polus temporalis відповідає виступу нижньої поверхні і відокремлений від неї бічною ямкою великого мозку (fossa lateralis cerebri). Плащ (pallium) складається з білої речовини, що … Докладніше
Кінцевий мозок (telencephalon), або великий мозок (cerebrum), складається з двох півкуль великого мозку (hemispheriа cerebri). Порожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки (venrticuli laterales). До складу кожної півкулі входять: 1) плащ (кора великого мозку і біла речовина півкуль); 2) базальні (основні) ядра та структури утворів; 3) основна частина кінцевого мозку; 4) нюховий мозок (ВNA). Такий розподіл частин … Докладніше