Аплікація (лат. applicare — накладати) — це метод зовнішнього застосування ліків, при якому рідкі або мазеподібні препарати наносять безпосередньо на поверхню шкіри чи слизових оболонок (очей, носа, ротової порожнини, губ) з метою локальної терапії. Використовуються антисептики, антимікробні, протизапальні, протинабрякові, в’яжучі, кератолітичні та кератопластичні засоби.

Види та техніка: Застосовуються мазі, гелі, розчини, креми. Невелику кількість препарату накладають на уражену ділянку, марлеву серветку чи тампон, фіксують компресним папером, ватою та бинтом (на 12–24 год). Приклади: охолоджувальні мазі-емульсії (олія/вода) при екземі, дерматитах; трансдермальні системи (нітрогліцерин, скополамін) для системної дії. У гінекології — аплікації на шийку матки чи піхву.

Переваги та показання: Забезпечує тривалий контакт, пом’якшує епідерміс, захищає від інфекції, сприяє проникненню речовин. Застосовується в дерматології, фізіотерапії, косметології для лікування ран, опіків, запалень.

Схожі: