Атенуація – це стійке необоротне ослаблення вірулентності (патогенності) мікроорганізмів при збереженні їх антигенних та імуногенних властивостей. Цей процес є основою для створення живих вакцин, які при введенні в організм здатні розмножуватися та стимулювати імунну відповідь, подібну до природної інфекції.

Для досягнення атенуації застосовують кілька методів, зокрема:

Серія пасажів – послідовне культивування мікроорганізмів на живильних середовищах або в культурах тканин, що призводить до зниження їх вірулентності. Наприклад, вакцина БЦЖ була отримана шляхом 236 пасажів штаму M.bovis на спеціальному середовищі з жовчю.
Вплив зовнішніх факторів – зміна температурного режиму, застосування «голодних» середовищ, додавання інгібіторів (жовч, антибіотики, антисептики у суббактеріостатичних концентраціях).
Інженерна атенуація – мутагенний вплив на патогенний штам для отримання ослаблених вакцинальних штамів, як у випадку вакцини проти грипу, де вірус культивують при низькій температурі (+25 °С), що знижує його здатність до реплікації при температурі тіла людини.

Історично атенуація була вперше застосована Луї Пастером у 1880-х роках для отримання вакцин проти сибірки. Методика атенуації дозволяє створювати живі вакцини, які безпечно стимулюють імунітет, не викликаючи захворювання.