ДИСПЕПТИЧНИЙ СИНДРОМ – за хворювання, в основі якого лежить розлад секреторної функції, що проявляється зниженням ферментативної активності секретів травних залоз. Провідне значення для формування Д. с. має зменшення концентрації ферментів у кишковому соку (ентерокінази і лужної фосфатази) і соку підшлункової залози (ліпази, амілази, трипсину та ін.). Серед причин, які можуть викликати Д. с., мають значення розлади жовчовиділення, кіль кісні і якісні зміни мікрофлори товстої кишки, розлади моторної діяльності шлунка і кишечника, алергічні впливи. Д. с. включає такі симптоми: порушення апетиту, поганий смак у роті і запах із рота, відрижка, печія, нудота, блювання, відчуття тяжкості і розпирання, бурчання в животі, метеоризм, проноси або запори; перелічені симптоми часто поєднуються з больовими відчуттями в різних відділах живота та його болючістю при пальпації. Розрізняють гостру і хронічну форми Д. с.