ФІБРОЗ ПЕЧІНКИ

ФІБРОЗ ПЕЧІНКИ – розростання в печінці фіброзної тканини внаслідок порушення рівноваги між утворенням та руйнуванням позаклітинного матриксу та підсиленим спадінням і ущільненням волокон; до Ф. п. може призвести будь-який процес, який порушує печінковий гомеостаз, токсичне пошкодження або порушення кровотоку через печінку, а також інфекції, зумовлені вірусами, бакте ріями, спірохетами і паразитами; з Ф. п. часто поєднуються численні порушення депонування, які пов’язані з вродженими дефектами обміну речовин, включаючи патологічні зміни жирового обміну (хвороба Гоше), глікогенози (особливо типи ІІІ, ІV, VІ, ІХ і Х), недостатність α1-анти трипсину; накопичення екзогенних субстанцій, як це спостерігається при синдромах з перевантаженням залізом (гемо хроматоз) та при порушеннях депонування міді (хвороба Вільсона); порушення, які відбуваються внаслідок накопичення токсичних метаболітів (як при тирозинемії, фруктоземії і галактоземії); пероксисомальні порушення (синдром Целлевегера); численні лікарські засоби та хімічні препарати беруть участь у розвитку фіброзу; до виникнення Ф. п. можуть призвести судинні порушення та різні аномалії печінкового кровообігу (хронічна серцева недостатність, синдром Бадда–Кіарі, облітеруючий ендо флебіт печінкових вен, тромбоз ворітної вени); найбільш характерною клінічною ознакою Ф. п. є портальна гіпертензія; Ф. п. не є синонімом цирозу печінки, бо при останньому спостерігається утворення вузликів і погіршення печінкової функції.