ФУНКЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ

ФУНКЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ – динамічні центрально-периферійні одиниці, що характеризуються самоорганіза цією, всі компоненти яких в їх взаємодії спрямовані на досягнення корисних для організму пристосувальних результатів, що забезпечують стійкість різних проявів процесів метаболізму і адаптації людини до середовища проживання; провід ним принципом самоорганізації різ них функціональних систем є принцип саморегуляції: відхилення того або іншого результату діяльності функціональних систем від рівня, який визначає нормальну життєдіяльність організму, саме є причиною мобілізації всіх складових компонентів функціональних систем на повернення зміненого результату до рівня, що визначає оптимальний перебіг процесів життєдіяльності; основними принципами роботи Ф. с. є сигналізація дефекту і безперервна зворотна аферентація від компенсаторних ефектів, яка санкціонує зупинку дії при співпадінні ефекту з очікуваним; прогресивна мобілізація компенсаторних механізмів, що передбачає включення нових Ф. с.; виділяють кілька рівнів організації Ф. с.: метаболічний, гомео статичний, поведінковий, соціальний і психічний.