Гангліолітики (синонім — гангліоблокуючі засоби) — це група лікарських препаратів, які блокують передачу нервових імпульсів у гангліях вегетативної (автономної) нервової системи. Вони діють як антагоністи нікотинових ацетилхолінових рецепторів у гангліях, перешкоджаючи передачі сигналу від прегангліонарного до постгангліонарного нейрона як у симпатичній, так і в парасимпатичній нервовій системі.

Основні властивості та механізм дії

Гангліолітики конкурентно блокують дію ацетилхоліну на нікотинові рецептори гангліїв, що призводить до паралічу обох відділів вегетативної нервової системи — симпатичного та парасимпатичного.
Деякі препарати також блокують іонний канал, пов’язаний із нікотиновим рецептором, що підсилює гальмування передачі імпульсу.
До класичних гангліолітиків належать такі речовини, як гексаметоній, тетраетиламоній, мексамілламін, триметафан.

Клінічне застосування

Історично гангліолітики застосовували для лікування артеріальної гіпертензії, але через численні побічні ефекти зараз використовуються рідко.
Триметафан може застосовуватись при гіпертензивних кризах, а також для контрольованого зниження артеріального тиску під час операцій.

Побічні ефекти

Через блокаду обох відділів вегетативної нервової системи можливі: ортостатична гіпотензія, тахікардія, зниження секреції залоз, затримка сечі, порушення моторики ШКТ, порушення сексуальної функції, зниження потовиділення.

Висновок

Гангліолітики — це препарати, що блокують передачу імпульсів у гангліях вегетативної нервової системи, мають широкий спектр системних ефектів і обмежене сучасне застосування через значну кількість побічних дій.