ГИКАВКА

ГИКАВКА (singultus) – мимовільний, короткий і інтенсивний вдих, який, як правило, стереотипно повторюється, при закритій або різко звуженій голосовій щілині, що зумовлено раптовим клонічним скороченням діафрагми (при одночасному скороченні м’язів гортані); Г. частіше виникає в чоловіків; зумовлена подразненням аферентних або еферентних нервів чи центрів довгастого мозку, які інервують дихальну мускулатуру, в першу чергу діафрагму; стимуляція аферентних нервів може спостерігатися при ковтанні гарячої їжі чи подразних речовин; Г. також може ускладнювати перебіг запалення діафрагмальної плеври, пневмонії, уремії, алкоголізму, захворювань шлунка та стравоходу, хвороб кишечника, панкреатиту, вагітності, подразнення сечового міхура, печінкових метастазів, гепатиту, патології грудної клітки і середостіння, операції на органах черевної та грудної порожнин; подразнення відповідних центрів довгастого мозку можуть спричинити пухлини задньої черепної ямки, інфаркти стовбура. Лікування: високий вміст у крові СО2 гальмує Г., низький – підсилює її; з метою підвищення вмісту в кро ві СО2 та гальмування скорочувальної активності діафрагми можна застосувати такі прийоми: періодично здійснювати глибокий видих у паперовий мішок з наступним вдихом із нього, кілька разів затримати дихання на глибокому вдиху; можна сильно натиснути пальцями на зону діафрагмального нерва вище груднино-ключичних зчленувань, застосувати компресію (масаж) каротидного синуса; інколи застосовуються ваготонічні прийоми: викликати блювотні рухи, потягнути за язик, натиснути на очні яблука, випити склянку води, проковтнути кусочок сухого хліба або колотого льоду; застосовується також зондування шлунка, гальванізація діафрагмальних нервів, розтягнення стравоходу за допомогою невеликого бужа; у післяопераційних хворих ефективна інгаляція киснем з 5% СО2; при перерозтягненні шлунка необхідно постійно відсмоктувати його вміст; у хворих на діафрагмальний плеврит з метою імобілізації нижньої частини грудної клітки можна застосувати щільно облягаючий корсет; при постійній Г. використовують скополамін, амфетамін, метоклопрамід, фенобарбітал та наркотичні засоби; у випадках неефективності вищезазначених заходів, можна виконати блокаду діафрагмального нерва невеликою кількістю 0,5% розчину прокаїну; при цьому необхідна особлива обережність, щоб не розвинулось пригнічення дихання та пневмоторакс.