ІМУНОДЕФІЦИТНІ СТАНИ ВТОРИННІ – недостатність імунної системи, що виникла внаслідок будь-якого захворювання в раніше здорової людини; основними причинами патологічної імунологічної недостатності є постнатальні патогенні дії на систему імунітету; до них належать інфекції (особливо ті, що уражають лімфоцити та макрофаги – цитомегаловірусна, герпетична інфекції, гепатит В, кір, мононуклеоз, мікобактеріози, сифіліс) та інвазії паразитів (малярія, токсоплазмоз, шистоматоз, лейшманіоз, трихінельоз та ін.); велике значення у розвитку І. с. в. мають апластичні стани, які спричинюються дією мутагенів (зовнішнє опромінення та інкорпорація радіонуклідів, хімічні чинники – наприклад, бензолопохідні, ліки – наприклад, цитостатики) та індукторів автоімунітету (гаптени), злоякісні новоутвори (внаслідок конкуренції клонів і автоімунних ускладнень – наприклад, лімфогранульоматоз, мієломна хвороба, лімфолейкоз, лімфоми, тимоми, термінальні стадії будь-яких карцином); І. с. в. може розвиватися внаслідок недостатнього відновлення імунологічних еквівалентів; втрата імуноглобулінів спостерігається при нефротичному синдромі, ексудативній ентеропатії, печінковій недостатності та захворюваннях, що супроводжуються лімфореєю та плазмореєю; актуальною є проблема імунодефіциту при недоїданні та дієті, яка є неповноцінною за білками, незамінними амінокислотами, вітамінами та мікроелементами, особливо, залізом і цинком; пригнічує імунологічні функції також гіперкортицизм.