КЕННОНА – БАРДА ТЕОРІЯ

ТЕОРІЯ КЕННОНА–БАРДА (W. B. CANON – PH. BARD) — це одна з класичних фізіологічних теорій емоцій, у якій виділяється ключова роль проміжного мозку (особливо таламуса та гіпоталамуса) у генезі емоційних переживань і їхньому вираженні.

Основна ідея теорії

• Згідно з цією концепцією, емоційне вираження (вегетативні, м’язові реакції — прискорення пульсу, міміка, рухи) пов’язується з діяльністю ядер гіпоталамуса та інших нижчих центрів, а суб’єктивне емоційне переживання — з активацією таламуса та подальшим впливом на кору.
• Фізіологічні реакції (збудження організму) і суб’єктивне відчуття емоції виникають майже одночасно, але як незалежні ланки, що відрізняє цю теорію від попередніх (наприклад, Джеймса–Ланге, де емоція «випливає» з фізіології).