Л. МЕНІНГОГЕННИЙ – ускладнює найчастіше перебіг епідемічного (менінгококового) менінгіту; мо же також розвиватися при туберкульозному, інколи грипозному, скарлатинозному, коревому та тифозному менінгітах; у деяких випадках виникає при епідемічному паротиті, ускладненому менінгітом; при цьому інфекція розповсюджується у внутрішнє вухо по внутрішньому слуховому ходу та спіральному каналу завитки; запалення у внутрішньому вусі може мати серозний або гнійний характер; у більшості випадків Л. м. розвиваються у дітей раннього віку з двобічним ураженням лабіринту; спостерігається стійка повна глухота та випадіння статокінетичної функції; вестибулярна декомпенсація не проявляється.