МАГНІЙ

МАГНІЙ – Mg; хімічний елемент головної підгрупи другої групи періодичної системи Менделєєва; порядковий номер М. 12, атомна вага 24,305, валентність +2; в організмі дорослої людини міститься біля 20 г М.; половина цієї кількості скупчена в кістках, 1/3 – у м’язах; те, що залишилося, міститься в біологічних рідинах, в основному в плазмі крові; концентрація М. у плазмі крові в нормі дорівнює 0,8–1,2 ммоль/л; М. бере участь у забезпеченні нервово-м’язової провідності, в окисно-відновних процесах та утворенні енергії; зменшує збудливість м’язових волокон, у тому числі й кардіоміоцитів; зменшує тонус непосмугованих м’язів, знижує артеріальний тиск, регулює перебіг метаболічних процесів, впливає на внутрішньоклітинний вміст Са++, насамперед через секрецію паратиреоїдного гормону; зменшення концентрації М. в крові призводить до змін у механізмі нервово-м’язової передачі, розвитку тетанії, яка має тяжчий перебіг, ніж при гіпокальціємії; утворення трофічних виразок на шкірі, погіршення засвоєння їжі, поширеного обвапнування тканин; підвищення концентрації М. в плазмі крові викликає седативний, у деяких випадках – наркотичний ефект, а також гальмування дихального центру.