МЕГАКАРІОЦИТ

МЕГАКАРІОЦИТ – клітина тромбоцитопоезу; утворюється із промегакаріоцита, є попередником тромбоцитів; М. має діаметр 60–120 мкм, полісегментоване ядро, слабобазофільну цитоплазму з азурофільними зернятками; М. і їх попередники синтезують, накопичують і створюють гемостатичний потенціал, який дозволяє тромбоцитам виконувати роль основного фактора гемостазу: зупиняти кровотечу в зоні мікроциркуляції шляхом побудови нового пристінкового утворення – тромбоцитарної гемостатичної пробки; формувати каталітичну поверхню для реакцій гемокоагуляції, а також утворювати структурно-скорочувальні і енергетичні центри при утворенні фібринового зсідка; секретувати медіатори запальних і репаративних процесів; мегакаріоцитарні елементи характеризуються інтенсивним білковим синтезом; більша частина білків організується у α-гранули збереження, які передаються тромбоцитам; за функціональним значенням їх поділяють на 3 групи: 1) білки, які беруть участь у судинно-тромбоцитарному гомеостазі: фібриноген, фібронектин, вітронектин, фактор Віллебранда, селектин; 2) фактори й інгібітори зсідання кро ві: фактор V, фібринстабілізуючий фактор, фактор 4 (антигепариновий), β-тром боглобулін, інгібітори фібринолізу – інгібітор активатора плазміногена І типу і α2-антиплазмін, кініноген з високою молекулярною масою, інгібітори протеаз – α2-антитрипсин і a2-макроглобулін; 3) медіатори запалення: фактор активації тромбоцитів, тромбоцитарний фактор росту, катіонітні білки, бактерицидний, хемотаксичний та інші фактори.