МЕЖОВА МЕМБРАНА
МЕЖОВА МЕМБРАНА (membrana limitans) — це ущільнені пластинчасті структури, які слугують анатомічними кордонами між різними тканинами. Вони формуються з похідних цих тканин і забезпечують структурне розмежування або функціональну спеціалізацію ділянок організму.
Основні характеристики
- Будова: складаються з щільно упакованих клітинних елементів або позаклітинних компонентів (наприклад, колагенових волокон, базальних мембран).
- Функції:
- Розмежувальна: відокремлюють тканини з різними функціями (наприклад, нервові структури від сполучної тканини).
- Опорна: забезпечують механічну стабільність (як базальна мембрана епітелію).
- Фільтраційна: регулюють обмін речовин між тканинами (наприклад, гематоенцефалічний бар’єр).
Приклади у нервовій системі
У м’якій мозковій оболоні (pia mater) межова мембрана утворена астроцитами (гліальними клітинами), які формують поверхневий шар, що відокремлює мозкову тканину від сполучної тканини оболон. Ця структура запобігає проникненню патогенів і регулює гомеостаз.
Інші типи
- Базальні мембрани: відокремлюють епітелій від сполучної тканини, містять колаген IV типу та ламінін.
- Мембранозні структури в органах: наприклад, у серці міжшлуночкова перетинка містить перетинчасту частину (pars membranacea), яка виконує подібну розмежувальну роль.
Таким чином, термін membrana limitans охоплює різні спеціалізовані структури, що забезпечують тканинну компартменталізацію.