НАБРЯК ЛОКАЛІЗОВАНИЙ ЗАПАЛЬНИЙ

Н. ЛОКАЛІЗОВАНИЙ ЗАПАЛЬНИЙ – виникає внаслідок підвищення гідростатичного тиску в капілярах та збільшення судинної проникності; виділяють три типи динаміки судинної проникності при запаленні: 1) рання перехідна фаза підвищення судинної проникності при запаленні зумовлена переважно розширенням міжклітинних проміжків, внаслідок скорочення ендотеліоцитів; виключно важливу роль у цій фазі має гістамін; 2) пізня подовжена фаза починається через 1-2 години після пошкодження васкуляризованої тканини і досягає найбільшого вираження через 4-6 годин; триває не менше 24 годин; вважається, що судинна проникність переважно зумовлена поліпептидними медіаторами запалення, у тому числі, цитокінами макрофагального і лімфоцитарного походження; спостерігається активація клітинного цитоскелету ендотеліальних клітин; підвищенню проникності сприяють прискорення трансцитозу та міжклітинні процеси – втягнення ендотеліоцитами відростків, що зумовлюють сполучення клітин, внаслідок чого між ними з’являються проміжки; 3) раннє стійке підвищення проникності зумовлюється масивною дією первинного альтеруючого фактора і дією гідролаз та інших, переважно, лейкоцитарних механізмів вторинної альтерації на судини; при значній та розповсюдженій альтерації судинна проникність збільшується упродовж перших 30-45 хвилин і не знижується протягом кількох годин; потім упродовж кількох діб спостерігається її повільне зниження; уражаються артеріоли, капіляри та венули, розвивається некроз, злущення ендотелію та розриви базальних мембран; стабілізація судинної проникності розвивається внаслідок тромбоутворення та нового утворення судин.