Глосарій

ФОРМАЛІН – 40 % водний розчин формальдегіду, який містить до 15 % метанолу.

ФОРЕСТЬЄ – РОТЕ-КВЕРОЛЯ (J. FORESTІER – J. ROTÉS-QUÉ ROL) СИНДРОМ – див.: Форестьє синдром.

ФОРЕСТЬЄ (J. FORESTІER) СИНДРОМ – захворювання хребта дистрофіч ного характеру з кальцифікацією та осифікацією передньої поздовжньої зв’язки хребта. В основі Ф. с. лежить утворення гіперостозів в основному в ділянці передньобокового відділу хребта. Розвивається згладженість фізіологічних вигинів хребта, обмеження його рухомості,…

ФОРЕСТИЗАЦІЯ – див.: Фульгурація.

ФОРДАЙСА (J. A. FORDYCE) СИНДРОМ – ектопічне утворення сальних залоз у слизовій оболонці щік, губ та геніталій; характеризується наявністю жовтуватих точкових вузликів у слизовій оболонці щік, губ та зовнішніх статевих органів.

ФОРДАЙСА (J. A. FORDYCE) СИМЕТРИЧНА АТРОФІЯ ШКІРИ – див.: Акродерматит атрофічний хронічний.

ФОРГА (E. FORGUE) СИМПТОМ – тильне зміщення І пальця до прямого кута з І п’ястковою кісткою; ознака тильного вивиху І пальця.

ФОРБСА – ОЛБРАЙТА (A.P. FOR BES – F. ALBRІGHT) СИНДРОМ – симптомокомплекс, зумовлений гіперфункцією гіпофізу; характеризується поєднанням аменореї і галактореї; часто спостерігається ожиріння та гірсутизм.

ФОРБСА (G. B. FORBES) СИНДРОМ – див.: Глікогеноз ІІІ типу.

ФОР- – (-фор, -форез, -форія; грец. phoreō – нести, переносити; phorēsis – перенесення; phoros – такий, що несе) – частина складних слів, яка означає «перенесення», «напрям».

«ФОНТАНЕЛЬ» – невеликий гнійний дефект шкіри, який штучно створений і підтримується чужорідним тілом або повторними припіканнями; вважалось, що через Ф. організм звільнюється від «поганої матерії».

ФОНОФОРЕЗ – метод лікування, який грунтується на поєднаній дії на певні ділянки тіла хворого ультразвуком і нанесеними на їх поверхню розчинами, емульсіями або мазями.

ФОНОФОБІЯ – див.: Акустикофобія.

ФОНОПСІЯ – вид синестезії, який характеризується забарвленістю кожного звукового образу в певний колір.

ФОНОКАРДІОГРАФІЯ – графічний запис звукових явищ, зумовлених діяльністю серця.

ФОНОКАРДІОГРАФ – прилад для реєстрації звуків, що виникають внаслідок діяльності серця, в діагностично важливих діапазонах частот; Ф. складається із мікрофона, підсилювача, частотних фільтрів та графічного реєстратора.

ФОНОГРАФІЯ – графічна реєстрація звукових коливань, які виникають внаслідок діяльності внутрішніх органів.

ФОНІАТРІЯ – розділ оториноларингології, який вивчає фізіологію, патологію захворювань голосового апарату людини, розробляє методи їх лікування та профілактики.

ФОНЕНДОСКОП – пристрій для вислуховування переважно серця і легень з резонатором для підсилення звуків.

ФОНАЦІЯ – утворення звуків та вимова їх.