Глосарій

ГІПОТИРЕОЗ ВРОДЖЕНИЙ – див.: Кретинізм.

ГІПОТИРЕОЗ – синдром, що характеризується стійким зниженням функції щитоподібної залози; основним у патогенезі Г. є зниження біосинтезу та зменшення секреції йодвмістних гормонів щитоподібної залози – тироксину і трийодтироніну; клінічна картина…

ГІПОТИМІЯ – знижений настрій зі зменшенням ру хової та психічної активності. Розумові процеси уповільнені й утруднені. Спостерігається різко виражене зниження настрою, що проявляється тугою з тяжкими і болісними відчуттями в…

ГІПОТЕРМІЯ КРАНІОЦЕРЕБРАЛЬНА – охолодження головного мозку через зовнішні покриви голови.

ГІПОТЕРМІЯ ШТУЧНА – штучне охолодження тіла з метою зниження інтенсивності метаболічних процесів в організмі та підвищення стійкості до гіпоксії і травми.

ГІПОТЕРМІЯ – стан організму, що характеризується зниженням температури тіла нижче нормальних значень.

ГІПОТЕРМЕСТЕЗІЯ – знижена чутливість до теплових і холодових подразників.

ГІПОТЕНЗІЯ АРТЕРІАЛЬНА – знижений артеріальний тиск.

ГІПОТЕНЗІЯ – знижений тиск усередині порожнистих утворень організму.

ГІПОТЕНЗИВНІ ЗАСОБИ – лікарські засоби, що знижують артеріальний тиск.

ГІПОТЕНЗИВНИЙ СИНДРОМ – симптомокомплекс, що є проявом стійкого зниження внутрішньочерепного тиску: різкий головний біль стискуючого характеру, який підсилюється при підніманні голови і зменшується при її опусканні, нудота, блювання, виражені оболонкові…

ГІПОТЕНАРНОГО МОЛОТКА СИНДРОМ – травматична аневризма ліктьової артерії в ділянці підвищення на ліктьовому краю долоні (гіпотенара) в осіб, які систематично використовують гіпотенар для биття чи штовхання.

ГІПОТЕНАР (HYPOTHENAR) – підвищення на ліктьовому краю долоні яке знаходиться між зап’ястком та основою пальців. Ця область містить велику кількість потових залоз, тому шкіра на гіпотенарі зазвичай дуже схильна до…

ГІПОТАЛАМУС (HYPOTHALAM US) – відділ проміжного мозку, який розміщений донизу від таламуса під гіпоталамічною борозною і являє собою скупчення нервових клітин з численними аферентними та еферентними зв’язками.

ГІПОТАЛАМОТОМІЯ – хірургічне руйнування окремих ядер гіпоталамуса.

ГІПОТАЛАМО-ТАЛАМІЧНІ ШЛЯХИ – система нервових зв’язків між гіпоталамусом та розміщеними вище відділами ц. н. с., які здійснюються через зоровий горб.

ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНИЙ ПУЧОК – сукупність нервових волокон, що забезпечують зв’язок між гіпоталамусом та гіпофізом.

ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНА СИСТЕМА – функціональний комплекс, що регулює вегетативні функції організму; складається з гіпоталамічної ділянки проміжного мозку та гіпофіза.

ГІПОТАЛАМІЧНІ НЕЙРОГОРМОНИ – гормони, що виділяються гіпоталамусом у портальні судини аденогіпофіза та стимулюють або пригнічують секрецію тропних гормонів гіпофіза.

ГІПОТАЛАМІЧНИЙ СИНДРОМ ПЕРІОДУ СТАТЕВОГО ДОЗРІВАННЯ – див.: Диспітуїтаризм пубертатно-юнацький.