Глосарій

ГІАЛУРОНІДАЗА – фермент, що каталізує реакції гідролітичного розщеплення і деполімеризації гіалуронової кислоти і споріднених їй сполук; у ссавців Г. наявна практично у всіх органах і тканинах; біологічна роль Г. пов’язана…

ГІАЛУРОНАТГЛІКАНОГІДРОЛАЗА – див.: Гіалуронідаза.

ГІАЛОПЛАЗМА – основна речовина цитоплазми, в якій розміщені внутрішньоклітинні структури; до її складу входять вода, солі, проміжні продукти метаболізму клітини, вільні макромолекули, ферменти; Г. є внутрішнім середовищем клітини, через яке…

ГІАЛОМЕР – периферична зона тромбоцита, яка слабко сприймає барвники.

ГІАЛІНОПОДІБНИХ МЕМБРАН СИНДРОМ – див.: Гіаліново-мембранна хвороба новонароджених.

ГІАЛІНОЗ ШКІРИ І СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК – спадковий (успадкування за рецесивним, зчепленим зі статтю типом) комплекс порушень обміну речовин з накопиченням ліпопротеїнів у шкірі і слизових оболонках: з грудного віку з’являється…

ГІАЛІНОЗ СИСТЕМНИЙ – див.: Фіброматоз ювенільний гіаліновий множинний.

ГІАЛІНОЗ – один із видів білкової позаклітинної дистрофії, при якій у тканині утворюються однорідні напівпрозорі щільні маси, що нагадують гіаліновий хрящ; Г. спостерігається в сполучній тканині, стромі органів та в…

ГІАЛІНОВО-МЕМБРАННА ХВОРОБА НОВОНАРОДЖЕНИХ – неінфекційне ураження легень новонароджених дітей, яке характеризується відкладенням гіаліноподібної речовини на внутрішній поверхні альвеол та альвеолярних ходів.

ГІАЛІНОВЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯ – див.: Гіаліноз.

ГІАЛІНОВА ДИСТРОФІЯ – див.: Гіаліноз.

ГІАЛІН – фібрилярний білок, у побудові якого беруть участь плазмові білки (фібрин); у Г. виявляються також компоненти імунних комплексів; гіалінові маси стійкі до дії кислот, лугів, ферментів, добре забарвлюються кислими…

ГІАЛ- (гіало-; грец. hyalos – скло) – частина складних слів, яка означає «прозорість», «склоподібна маса», «склоподібне тіло».

ГИКАВКА ЦЕНТРАЛЬНА – Г., що виникає при ураженнях головного або спинного мозку.

ГИКАВКА ТОКСИЧНА – Г., зумовлена інтоксикацією.

ГИКАВКА ПЕРИФЕРИЧНА – Г., зумовлена подразненням діафрагмального нерва і його розгалужень.

ГИКАВКА ВІДБИТА – Г., яка виникає при патологічних змінах в органах, що розміщені далеко від зони іннервації діафрагмального нерва.

ГИКАВКА (singultus) – мимовільний, короткий і інтенсивний вдих, який, як правило, стереотипно повторюється, при закритій або різко звуженій голосовій щілині, що зумовлено раптовим клонічним скороченням діафрагми (при одночасному скороченні м’язів…

ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ – один із напрямів у психології, який пояснює принципи психічного життя внутрішніми закономірностями самих «структур», а не об’єктивною дійсністю та діяль ністю людини.

ГЕХТА (A. F. HECHT) СИМПТОМ – на місці щипка шкіри з’являються дрібні геморагії; ознака ламкості судин.