Глосарій

ВІЛЛІКІНІН – гормон, що стимулює рух ворсинок у кишечнику; утворюється переважно у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

ВІЛЛЕБРАНДА – ЮРГЕНСА (E. A. EBRAND – R. JURGENS) ХВОРОБА – див.: Ангіо гемофілія.

ВІЛЛВОНСІДЕРА (R. WILLVONSEDER) СИНДРОМ – комплекс вроджених аномалій: олігофренія, спастична дизартрія, порушення ходьби, параліч вертикальних рухів очей; порушення обміну міді, спленомегалія; успадкування, імовірно, рецесивне, пов’язане з Х-хромосомою.

ВІЛЛАРЕ – ДЕЗУАЛЛЯ (M. VILLARET – DESOILLE) СИНДРОМ – вроджена гіпоплазія верхньої щелепи; інколи супроводжується деформацією турецького сідла, що призводить до стиснення гіпофізу і вторинної дисфункції залоз внутрішньої секреції.

ВІЛЛАРЕ (M. VILLARET) СИНДРОМ – симптомокомплекс, який спостерігається при однобічному ураженні язикоглоткового, блукаючого, додаткового, під’язи кового нервів та шийного симпатичного нерва при запальних процесах, травмах або новоутвореннях у привушній ділянці;…

ВІЛЛАРЕ (М. VILLARET) СИМПТОМ – при перкусії ахіллового сухожилка спостерігається підошовне згинання І пальця ступні; ознака пошкодження сідничого нерва або його галузок.

ВІЛЕНСЬКОГО (WILENSKY) СИНДРОМ – прояви неспецифічного запалення черевних лімфатичних вузлів.

ВІЛЕНКІНА СИМПТОМ – при силь ній перкусії сідниці біль поширюється по сідничому нерву; ознака попереково-крижового радикуліту.

ВІЛДЕРВАНКА ( L. S. WILDER VANCK) СИНДРОМ – комплекс спадкових аномалій: глухота, двобічний периферичний параліч зовнішнього прямого м’яза ока, гіпоплазія зубів, вушних раковин і т. ін.; успадкування за аутосомно-рецесивним типом.

ВІЛАНОВА – ПІНЬОЛА (X. VILANOVA – J. PINOL) СИНДРОМ – постінфекційний шкірний симптомокомплекс; звичайно, розвивається через 1 – 20 днів після ангіни або гострого фарингіту; на передньобокових поверхнях гомілок виникають…

ВІЛАНОВА – КАНЬЯДЕЛЯ (Х. VILANOVA – J. M. CANADELL) СИНДРОМ – симптомокомплекс гіпотиреоїдної дерматопатії; переважно на зовнішній поверхні плечей і стегон, на спині шкіра з легким лущенням і фолікулярним гіперкератозом;…

ВІКХАРИТА – форма статевих зносин, при якій оргазм викликається введенням статевого члена між зімкнутих стегон жінки.

ВІКОВИЙ ПЕРІОД – певний період біологічного і соціально-психологічного розвитку особи.

ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ – розділ фізіології, що вивчає особливості вікового розвитку тваринних і рослинних організмів від їх зародження до смерті; основні завдання В. ф.: а) вивчення особливостей онтогенезу організму і його…

ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ – виділення періодів життя високоорганізованих тварин і людини залежно від анатомо-фізіологічних ознак, а людини – також і залежно від соціально-психологічних ознак.

ВІККЕРСГЕЙМЕРА (J. WICKERS H EIMER) РІДИНА – водний розчин галунів, хлористого натрію, калійної селітри, поташу і миш’яковистої кислоти, які змішуються з гліцерином і метиловим спиртом; застосовується для консервування анатомічних препаратів.

ВІКЕМА (L.-F. WICKHAM) СИМПТОМ – ознака червоного плоского лишаю: дрібна сітчастість або лінії на поверхні папул внаслідок вогнищевого гранульоматозу.

ВІКАРНІ ПРОЦЕСИ – вид пристосувальних реакцій, що сприяють збереженню або відновленню оптимальних умов життєдіяльності організму при захворюваннях та пошкодженнях; В. п. спостерігаються в різних органах, які мають одну функцію.

ВІКА (Н. Н. WIECK) ПЕРЕХІДНІ СИНДРОМИ – група неспецифічних синдромів (астенічних, афективних, органічних, маячних), які виникають при різних екзогенних психозах.

ВІК ХРОНОЛОГІЧНИЙ – див.: Вік календарний.