Глосарій

БРАХІДАКТИЛІЯ – вроджене укорочення пальців рук і ніг, які, як правило, мають перетинки.

БРАХІГНАТІЯ – вроджений недорозвиток нижньої щелепи.

БРАХІГНАТ – такий, що має недорозвинуту нижню щелепу.

БРАХІБАЗІЯ – ходьба дрібними кроками; спостерігається при старечому слабоумстві, резидуальному стані після епі демічного енцефаліту.

БРАХІАЛЬНИЙ – плечовий; такий, що стосується плеча.

БРАХІАЛГІЯ – больові відчуття в руці і плечі за ходом плечового сплетення.

БРАУН-ФЕРНВАЛЬДА (K. BRAUN-FERNWALD) СИМПТОМ – асиметричне збільшення матки; між її частинами часто пальпується поздовжня борозна; ознака вагітності.

БРАУНВАЛЬДА – БРОКЕНБОРО (E. BRAUNVALD – BROCKENBO ROUGH) СИМПТОМ – побічна ознака зниження скоротності міокарду; поява слабкого пульсового удару замість сильно го, що, звичайно, спостерігається після пост екстрасистолічної компенсаційної паузи.

БРАУНА – ВІАЛЕТТО – ВАН ЛАРА (BROWN – VIALETTO – VAN LAERE) СИНДРОМ – успадкування за аутосомно-рецесивним типом; характеризується бульбарним паралічем з будь-яким з кількох черепних розладів, включаючи глухоту, розлади…

БРАУНА (BROWN) СИМПТОМ (2) – при перфорації клубової кишки у хворого черевним тифом при натискуванні фонендоскопом на ілеоцекальну ділянку спостерігається крепітація.

БРАУНА (H. BRAUN) ПУХЛИНИ САЛЬНИКА – конгломерати множинних спайок сальника, які можуть розвиватися після оперативних втручань на органах черевної порожнини.

БРАУЕРА (L. BRAUER) СИМПТОМ – підсилена початкова частина діастолічного тону; ознака перикардиту.

БРАТЦА (BRATZ) АФЕКТ-ЕПІЛЕПСІЯ – епілепсія, що проявляється великими епілептичними нападами і вегетативно-судинними розладами, які виникають на фоні виражених негативних афектів.

БРАНХІО–ОТО–РЕНАЛЬНИЙ СИНДРОМ – аномалії зябрових дуг (передвушні нориці, бронхіальні нориці), які супроводжуються глухотою Мондіні та нирковою дисплазією; успадковується як аутосомно-домінантна ознака з високим рівнем пенетрантності й варіабельною експресією.

БРАНХІОМЕРНИЙ – такий, що стосується бранхіомерів або зябрових (глоткових) дуг.

БРАНХІОМЕР – сегмент мезодерми, з якого розвиваються зяброві (глоткові) дуги.

БРАНХІОМА – вроджені кісти і нориці шиї; виникає внаслідок неповної облітерації зябрового апарату або із залишків зобно-глоткової протоки; розрізняють екто- і ентодермальні кісти; ектодермальна кіста має будову дермоїдної; ентодермальна кіста…

БРАНХІОГЕННИЙ РАК – злоякісна пухлина, яка рідкісно зустрічається в дорослих і у маленьких дітей. Являє собою вузол, розміщений біля переднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м’язу, частіше у верхній його частині. Мікроскопічно має…

БРАНХІОГЕННИЙ – такий, утворений із зябрової щілини або дуги.

БРАНХІОГЕННА КІСТА – кіста, що сформувалась із зябрових нориць, які утворилися в результаті вади розвитку – част кового незарощення зябрових щілин.