Глосарій

БАРОСИНУСИТ – запалення однієї чи декількох приносових пазух; розвивається при підійманні на висоту або при спуску з неї у випадках, коли отвір у пазуху закритий; спричинюється різницею тиску навколишньої атмосфери…

БАРОРЕЦЕПТОРИ ВОЛОСКОВІ – рецептори шкіри, які зв’язані з волосяними фолікулами і реагують на зміщення шкірних покривів.

БАРОРЕЦЕПТОРИ – чутливі нервові закінчення в кровоносних судинах, які сприймають зміни кров’яного тиску і рефлекторно регулюють його рівень; приходять у стан збудження при розтягненні стінок судин. Б. є у всіх…

БАРООТИТ – запалення середнього вуха, яке виникає внаслідок різкого коливання атмосферного тиску; характеризується болями, шумом і дзвенінням у вухах, приглухуватістю звукопровідного характеру, крововиливами в барабанну порожнину, інколи розривом барабанної перетинки.

БАРОНА (J. BARON) СИМПТОМ – підвищена чутливість до тиску правого поперекового м’язу; ознака хронічного апендициту.

БАРОМЕТРИЧНА ФОРМУЛА – формула, яка визначає залежність тиску або щільності газу від висоти в полі тяжіння.

БАРОМЕТР – прилад для вимірювання атмосферного тиску. У гігієнічних до слід женнях найбільше поширення здобули рідинні та металічні – анероїдні Б.; в метеорології поряд з вищезазначеними використовуються також газові та…

БАРОКАМЕРА – герметично закрита камера, в якій створюється знижений (вакуумна Б.) або підвищений (компресійна Б.) тиск. Б. застосовується для дослідження впливу на організм змін барометричного тиску, проведення профілактичних заходів, для…

БАРОГРАФ – самописний прилад для безперервного запису атмосферного тиску. Застосовується на метеорологічних станціях, а також на літаках і аеростатах для реєстрації висоти (за зміною тиску).

БАРОГНОЗІЯ (baro-+ грец. gnosis – знання) – здатність визначати вагу предметів і різницю у вазі за допомогою органів чуттів.

БАРО- (грец. baros – вага) – частина складних слів, що означає вагу або тиск.

БАРЛОУ (TH. BARLOW) СИМПТОМ – при перкусії ясний легеневий звук зверху поступово змінюється донизу зонами притупленого тимпанічного, а потім тупого звуку; ознака піддіафрагмального абсцесу, який ускладнився ексудативним плевритом.

БАРКЕРА – САММЕРСОНА (S. B. BARKER – W. H. SUMMERSON) МЕТОД – метод кількісного визначення молочної кислоти в крові; Б.-С. м. грунтується на взаємодії оцтового альдегіду з п-оксидифенілом, в результаті…

БАРІЯ СУЛЬФАТ – ВаSО4; білий кристалічний порошок без запаху та смаку; майже нерозчинний у воді і розведених кислотах. Використовується як контрастний препарат для рентгенологічних досліджень травного каналу; застосовується водна суспензія…

БАРІЛАЛІЯ – нерозбірливе вимовляння слів, викликане дизартрією.

БАРІЙ – Ва; хімічний елемент ІІ групи періодичної системи Менделєєва, підгрупи лужноземельних металів; атомний номер 56; атомна вага 137,344; розчинні солі Б. токсичні.

БАРІАТРИКА – розділ медицини, що спеціалізується на вивченні причин розвитку, методів попередження та лікування надмірної ваги тіла.

БАРИТОЗ – пневмоконіоз, який виникає в робітників від впливу пилу мінералу барію сульфату (ВаО4) при його добуванні, подрібненні руди, а також при виготовленні емалів і глазурі, білил, хі мічних препаратів…

БАРИТИМІЯ – див.: Депресія.

БАРИЛАЛІЯ – нерозбірливе, грубе мовлення внаслідок розладів артикуляції.