Глосарій

АУТИЗМ (грец. autos – сам) – порушення зв’язків хворого з реальністю, патологічна відлюдність, відмежовування від реальної дійсності з втратою цікавості до спілкування, домінування внутрішніх переживань; спостерігається при шизофренії та шизоїдній психопатії.

АУТБРИДИНГ – схрещування неспо ріднених організмів, зокрема й належних до різних порід, сортів або видів. У вужчому розумінні А. – система, що включає різні заходи добору спарювання тварин однієї породи, які не мають предків у 4–6 поколіннях. Використовують для попередження…

АУСКУЛЬТАЦІЯ (лат. auscultatio, від ausculto – вислуховувати) – вислуховування звуків, пов’язаних із діяльністю внутріш ніх органів, яке застосовується для оцінки цієї діяльності та діагностики її порушень.

АУРОТЕРАПІЯ – метод медикаментозного лікування із застосуванням препаратів золота.

АУРОПУПІЛЯРНИЙ РЕФЛЕКС – при дії звуку на одне або обидва вуха виникає швидке звуження та наступне повільніше розширення зіниць. Виникає при силі звуку не меншій 25–30 дб над порогом чутності досліджуваного і не може ним бути довільно зупиненим.

АУРО-ПАЛЬПЕБРАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС – при несподіваній дії звуку на одне або обидва вуха виникають клі пальні рухи повік. При звукових подразненнях понад 100 дб над нормальним порогом чутності кліпальні рухи повік не розглядаються, як чисто слухові реакції тому, що поряд з…

АУРО- (лат. aurum – золото) – частина складних слів, яка означає «золото».

АУРИКУЛЯРНИЙ – такий, що стосується вуха; вушний, подібний до вуха.

АУРИКУЛОТЕРАПІЯ – голкоуколювання в активні точки вушної раковини; метод рефлексотерапії.

АУРИКУЛО-ТЕМПОРАЛЬНИЙ СИНДРОМ – поява на обличчі в ділянках, які іннервуються вушно-скроневим нервом, при їжі, фізичному навантаженні, хвилюванні гіперемії шкіри та крапель поту. У деяких хворих такі явища спостерігаються в зонах великого вушного та малого потиличного нервів. А.-т. с. може розвиватися…

АУРИКУЛОПУНКТУРА – див.: Аурикулотерапія.

АУРИКУЛОПЛАСТИКА – пластика вушної раковини.

АУРИКУЛОМЕАТОПЛАСТИКА – пластика вушної раковини і зовнішнього слухового проходу.

АУРИКУЛО- (лат. auricula зменш. від auris – вухо, вушна раковина) – частина складних слів, яка означає належність до вуха, вушної раковини.

АУРАНЦІЯ – амонієва або натрієва сіль гексанітродифеніламіну; застосовується як кислий барвник у гістологічній техніці.

АУРАНТІАЗ – див.: Каротинодермія.

АУРА (грец. aura – вітерець) – відчуття з руховими, сенсорними, вегетативними (головним чином, секреторні, вазомоторні, вісцеральні), психічними проявами, які безпосередньо передують епілептичному нападу; всі вони є початковими проявами генералізованого або фокального нападу.

АУМАДИ – ДЕЛЬКАСТІЛЬЙО (J. C. AHUMADA – E. B. DELCASTILLO) СИНДРОМ – тріада симптомів: аменорея, галакторея, зменшення кількості гонадотропіну в сечі; спричинюється генетично зумовленим аденоматозом або пухлиною гіпофіза; успадкування за аутосомно-домінантним типом.

АУКСОЦИТ – статева клітина, що вступає в мейоз.

АУКСОТРОФНІСТЬ (грец. auxo вирощувати + trophe живлення) –нездатність організму синтезувати необхідні для його росту речовини. Термін застосовують щодо мікроорганізмів та клітинних культур.