Глосарій

АПРОЗЕКСІЯ – зниження здатності фіксувати та активно спрямовувати увагу.

АПРАКТОАГНОСТИЧНИЙ СИНДРОМ – див.: Екаена апрактоагностичний синдром.

АПРАКТОАГНОЗІЯ – поєднання апраксії і агнозії.

АПРАКСІЯ – розлад або втрата здатності до цілеспрямованих дій при збереженні їхніх елементів, що пов’язано з не розу мінням призначення та використання предметів. А. часто ускладнює перебіг метаболічних та структурних захворювань, при яких головний мозок уражається дифузно, але особливо при…

АППЕЛЬТА – ГЕРКЕНА – ЛЕНЦА (H. APPELT – H. GERKEN – W. LENZ) СИНДРОМ – аутосомно-рецесивне успадкування; переношена вагітність закінчується народженням плода з недостатньою масою і довжиною тіла; спостерігається тетрафокомелія, оксицефалія з витрішкуватістю, «вовча паща» і «заяча губа», «антимонголоїдне» розміщення…

АППЕЛЬМАНА (APPELMAN) МЕТОД – метод визначення літичної активності бактеріофага на рідких середовищах шляхом встановлення його максимального розведення, яке спричинює лізис бульйонної культури бактерій.

АПОФІЗИТ ХРЕБЦІВ ЮНАЦЬКИЙ – див.: Шейєрмана – Мау хвороба.

АПОФІЗИТ ТІЛ ХРЕБЦІВ – див.: Шейєрмана – Мау хвороба.

АПОФІЗИТ – остеохондропатія апо фізів; підгострозапальний процес апо фізів, який проявляється в період росту скелета. Найчастіше уражаються горбистість великогомілкової кістки, горб п’яткової кістки, апофізи тіл хребців, апофізи гребеня клубової кістки і лобкової кістки.

АПОФІЗЕОЛІЗ – відділення апофізу від кістки по лінії апофізарного хряща при відривному переломі.

АПОФІЗ – кістковий відросток; виріст або частина кістки, що виступає; служить для прикріплення м’язів.

АПОФЕРИТИН – білок, який зв’язує залізо у вигляді комплексної сполуки – гідроксида заліза та фосфорної кислоти.

АПОФЕРМЕНТ – неактивний білковий компонент молекули двокомпонентного ферменту. Ai Термін “апофермент” використовується в біохімії та ферментології для опису неактивної форми ферменту. Ферменти – це білки, які виконують функцію каталізу різноманітних хімічних реакцій в організмі. Апофермент – це фермент, який не…

АПОФЕНІЯ – початкова стадія розвитку марення при шизофренії.

АПОТИМІЯ – огида, відраза.

АПОСТЕМАТОЗНИЙ НЕФРИТ – одна з форм гострого пієлонефриту, для якої характерне утворення в паренхімі нирки дрібних гноячків.

АПОПТОЗ – генетично запрограмована смерть клі тини, яка виникає без ушкодження клітинного мета болізму; А. це активний генетично контрольований про цес, який індукується особливими кілерними генами; морфологічними проявами А. є ущільнення ядра, конденсація хроматину у вигляді півмісяця; при цьому інтерфазні…

АПОПЛЕКТИЧНА БУДОВА ТІЛА – низький зріст, кряжисте, кремезне тіло з короткою шиєю і розчервонілим обличчям.

АПОПЛЕКТИФОРМНИЙ СИНДРОМ – поєднання загальномозкових і вогнищевих неврологічних симптомів, що виникли раптово і нагадують геморагічний інсульт, але зумовлені іншою причиною.

АПОПЛЕКСІЯ – раптовий крововилив у будь-який орган.