Глосарій

АНТИГЕНИ ПУХЛИННІ – А., які містяться в клітинах пухлин.

АНТИГЕНИ ЛЕЙКОЦИТІВ – комплекс антигенів, які зумовлюють гістосумісність тканин людини та інших ссавців. А.л. складаються із чотирьох класів локусів і сублокусів, які нараховують більше 100 антигенів. Система антигенів бере участь у регуляції імунної відповіді у взаємодії з Т-лімфоцитами та макрофагами.…

АНТИГЕНИ ГРАНУЛОЦИТАРНІ – А., які містяться в гранулоцитах крові та кісткового мозку.

АНТИГЕНИ ГРУПОВІ – вроджені спадкові властивості еритроцитів та інших клітин і білків крові, які зумовлюють разом з нормальними антитілами індивідуальні відмінності крові людини; відомо кілька систем А.г., кожна з яких складається з одного чи більше антигенів, що контролюються алельними генами.

АНТИГЕН ГОМОЛОГІЧНИЙ – див.: Ізоантиген.

АНТИГЕН ГІСТОСУМІСНОСТІ – А. на поверхні клітин людини та тварин, які викликають у реципієнта імунну відповідь, що є причиною відторгнення трансплантата.

АНТИГЕНИ ВІРУСНІ – А., властиві вірусам; являють собою їхні білки або білкововмісні компоненти.

АНТИГЕН АЛОГЕННИЙ – див.: Ізоантиген.

АНТИГЕН(И) – речовини, які, надходячи до організму парентеральним шляхом, викликають специфічну імунологічну реакцію, яка проявляється утворенням специфічних антитіл. Обов’язковою умовою антигенності є відмінність А. від речовин, що є в організмі, до якого вони потрапляють. За своєю природою А. – високомолекулярні…

АНТИГЕНЕМІЯ ІНФЕКЦІЙНА – наявність у крові антигенних компонентів збудника інфекції.

АНТИГЕН – АНТИТІЛО ЗВ’ЯЗКИ – хімічні зв’язки, які утворюються при реакції між антигенними детермінантами і відповідними рецепторними зонами антитіл.

АНТИГЕН – АНТИТІЛО РЕАКЦІЯ – специфічне сполучення антигена з антитілом, що призводить до утворення імунного комплексу.

АНТИГОРМОНИ – природні та синтетичні речовини, які здатні гальмувати дію відповідного гормону. Механізм дії різних А., навіть щодо одного й того самого гормону, може бути різним. У той же час основний принцип дії багатьох А. схожий. А., маючи значну подібність…

АНТИГІСТАМІННІ РЕЧОВИНИ – антагоністи гістаміну, які блокують рецепторні структури тканин, що чутливі до гістаміну, перешкоджають вивільненню гістаміну при взаємодії антитіла з антигеном, при пошкодженні тканин або введенні лібераторів гістаміну; А.р. мають також антигістамінну активність.

АНТИГІПОКСАНТИ – речовини, які знижують чутливість організму до дефіциту кисню в навколишньому середовищі.

АНТИГЕМОФІЛЬНИЙ ГЛОБУЛІН – препарат плазми крові, що містить, крім антигемофільного глобуліну, фібриноген та інші фактори; отримують методом етанолового фракціонування свіжої донорської плазми.

АНТИГЕМОФІЛЬНА ПЛАЗМА – препарат плазми крові; отримують при центрифугуванні крові зразу ж після взяття її від донора або методом прискореного осадження еритроцитів.

АНТИВІТАМІНИ – сполуки, близькі до вітамінів за хімічною будовою, але по збавлені їхніх біологічних властивостей; А., потрапляючи в організм, включаються замість вітамінів у реакції обміну речовин і гальмують або порушують їхній хід; до А. належать також речовини, які зв’язують вітаміни…

АНТИВІРУС – бактерійний препарат, який запропонований у 1923 р. А.М. Безредка для профілактики і лікування деяких інфекційних захворювань.

АНТИБЛАСТИКА – сукупність заходів щодо очищення операційної рани від пухлинних клітин, які залишаються після видалення пухлини.