Глосарій

КІМАТО- (кімо-; грец. kyma, kymatos – хвиля, хвилястий) – частина складних слів, яка означає «хвиля», «рух».

КІМАТОТРИХІЯ – хвиляста форма волосся на голові.

КІММЕЛСТИЛА – УІЛСОНА (P. KIMMEL STIEL – C. WILSON) СИНДРОМ – див.: Гломеруло склероз діа бетичний.

КІМОГРАФІЯ – реєстрація змін фізіологічного параметра в часі шляхом його автоматичного запису на стрічку, що рівномірно рухається.

КІМОЦИКЛОГРАФІЯ – методика неперервної фотореєстрації траєкторії руху кінцівок людини.

КІН- 1) (кінезі-, кінезіо-, кінезо-, кінемато-, кінемо-, кінето-, кіно-; грец. kiheō – рухати) – частина складних слів, яка означає належність…

КІНА (W. W. KEEN) СИМПТОМ – збільшення обводу гомілки в ділянці щиколоток; ознака травми дистального кінця малогомілкової кістки.

КІНАЗИ – 1) група ферментів, які каталізують перенесення фосфорного залишку з аденозинфосфорної кислоти на ву глеводи, їхні похідні та інші…

КІНАЗОГЕН – речовина, яка секретується слизовою оболонкою верхнього відділу товстої кишки; під дією трипсину перетворюється в ентерокіназу.

КІНАНТРОПІЯ – марення перетворення в собаку.

КІНБЕКА (R. KIENBÖCK) СИМПТОМ – ознака пневмо- і піотораксу: при рентгенологічному дослідженні на боці ураження діафрагма при вдиху зміщується догори,…

КІНБЕКА (R. KIENBЦCK) ХВОРОБА – неспецифічне ізольоване ураження півмісяцевої кістки кисті, яке характеризується прогресуючою деформацією дистрофічного характеру (стійкий ротаційний підвивих…