Глосарій

ТРАХЕОСТОМІЯ – оперативне розрізання передньої стінки трахеї з наступним введенням в її просвіт канюлі або створенням стоми для забезпечення дихання чи проведення ендотрахеальних і ендобронхіальних діагностичних та лікувальних маніпуляцій.

ТРАХЕОСТОМА – зовнішня штучна нориця трахеї.

ТРАХЕОСТЕНОЗ – звуження просвіту трахеї; Т. буває вродженим і набутим.

ТРАХЕОПЛАСТИКА – хірургічне відновлення цілісності стінки трахеї.

ТРАХЕОМЕГАЛІЯ – вроджений надмірно великий діаметр трахеї, що зумовлено недорозвитком еластичної і (або) хрящової тканини її стінки.

ТРАХЕОБРОНХОПАТІЯ ОСТЕОХОНДРОПЛАСТИЧНА – захворювання, яке характеризується утворенням хрящової і кісткової тканин у підслизовому шарі трахеї та бронхів; ділянки закостеніння переважно розвиваються поза хрящовим каркасом дихальної трубки; хворіють Т. о. переважно…

ТРАХЕОБРОНХОПАТИЧНА МАЛЯЦІЯ – див.: Трахеобронхомегалія.

ТРАХЕОБРОНХОМЕГАЛІЯ – різке (в 2–3 рази в порівнянні з нормою) розширення просвіту трахеї і великих бронхів, а також їх подовження; зустрічається рідко, проявитися може в будь-якому віці; є результатом недостатнього…

ТРАХЕОБРОНХОМАЛЯЦІЯ – дифузне або локальне розм’якшення хрящів трахеї і бронхів; Т. може бути вродженою і набутою; при вродженій Т. внаслідок розм’якшення хрящових півкілець зменшується натяг стінки трахеї і бронхів; при…

ТРАХЕОБРОНХІТ – одночасне запалення трахеї та бронхів.

ТРАХЕО- – див.: Трахе-.

ТРАХЕЛОТОМІЯ – хірургічне розтинання шийки матки.

ТРАХЕЛОРАФІЯ – накладання швів на шийку матки.

ТРАХЕЛО- (грец. trachēlos – шия, шийка) – частина складних слів, яка означає належність до шийки матки.

ТРАХЕЇТ – запалення трахеї.

ТРАХЕАЛЬНИЙ – такий, що стосується трахеї.

ТРАХЕАЛЬНА АСПІРАЦІЯ – відсмоктування секрету з клітинним вмістом із трахеї та головних бронхів; Т. а. частіше всього застосовують у хворих, нездатних відкашляти з дихальних шляхів значні виділення, які знижують об’єм…

ТРАХЕ- (трахео-; лат. trachea – трахея) – частина складних слів, яка означає належність до трахеї.

ТРАУТМАНА (M. F. TRAUTMANN) ТРИКУТНИК – ділянка черепа, яка є орієнтиром при деяких оперативних втручаннях на лабіринті; обмежена позаду сигмоподібним синусом, спереду – заднім півколовим каналом, зверху – верхнім краєм…

ТРАУБЕ – ГЕРІНГА (L. TRAUBE – K. E. K. HERING) ХВИЛІ – синхронні з різкісними дихальними рухами повільні коливання артеріального тиску; ознака гіпоксії ц. н. с.