Глосарій

ЕПІФІЗЕОДЕЗ – хірургічне формування синостоза між епіфізом і метафізом.

ЕПІФІЗЕОЛІЗ – відшарування епіфіза, відокремлення епіфіза від діафіза кістки внаслідок травми або системного захворювання кісток.

ЕПІФІЗЕОНЕКРОЗ – див.: Остео хондропатія.

ЕПІФІЗИТ – запалення епіфіза зі втягуванням у процес епіфізарного хряща.

ЕПІФІЛАКСІЯ – активація імунітету при деяких інфекційних захворюваннях з в’ялим перебігом шляхом введення в організм відповідної вакцини.

ЕПІФОРА – безперервна сльозотеча в одному або в обох очах; виникає внаслідок звуження нососльозової протоки; при Е. спостерігається постійне стікання…

ЕПІСТОМА – див.: Бронхіома.

ЕПІТАЛАМУС (EPITHALAMUS) – частина таламічного мозку, яка включає шишкоподібне тіло, задню спайку, повідки, спайку і трикутники повідків.

ЕПІТАРЗУС (EPITARSUS) – дуплікатура кон’юнктиви очного яблука між її перехідною складкою і хрящем верхньої повіки.

ЕПІТЕЛІАЛЬНА НОРИЦЯ КУПРИКА – див.: Епітеліальний куприковий хід.

ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА – див.: Епітелій.

ЕПІТЕЛІАЛЬНИЙ – такий, що стосується епітелію; такий, що складається із епітелію.