Глосарій

ЕПІГАСТРІЙ – середня частина верхньої ділянки живота, яка обмежена зверху мечоподібним відростком груднини і реберними дугами, а знизу – горизонтальною…

ЕПІГЕНЕЗ – теорія, за якою розвиток зародка відбувається шляхом послідовних новоутворень з неструктурної маси яйця.

ЕПІГЕНЕТИКА – див.: Механіка розвитку.

ЕПІГЛОТИТ – запалення слизової оболонки надгортанника.

ЕПІГНАТІЯ – вроджене подвоєння нижньої щелепи.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ГЕОГРАФІЯ – див.: Епідеміологія географічна.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ – метод вивчення епідеміологічного вогнища, спрямований на виявлення джерела інфекції, факторів і шляхів її поширення, а також меж…

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ – неперервне вивчення епідемічного стану на певній території.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ – такий, що стосується епідеміології.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ – вивчення і оцінка комплексу епідеміологічної інформації.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ІНДЕКСИ – показники, що використовуються для аналізу і характеристики епідемічного процесу, а також для оцінки ефективності протиепідемічних заходів.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ – наука, що вивчає закономірності епідемічного процесу і розробляє заходи боротьби з заразними хворобами людини.