Глосарій

ТІНЕЛЯ (J. TINEL) СИМПТОМ (1) – при максимальному відкиданні голови назад або при тисненні на яремні вени в деяких випадках появляється головний біль (переважно в потилиці); ознака пост травматичної енцефалопатії.…

ТІМ’ЯНО-МОСТОВИЙ ШЛЯХ (TRACTUS PARIETOPONTINUS) – низхідний проекційний нервовий шлях, який починається в корі тім’яної частки великого мозку, проходить через внутрішню капсулу, основу ніжки мозку і закін чується в ядрах мосту.

ТІМ’ЯНОЇ ЧАСТКИ СИНДРОМИ – синдроми, що спостерігаються при ураженні різних ділянок тім’яної частки великого мозку.

ТІМ’ЯНИЙ ОТВІР (FORAMEN PARIETALE) – отвір на тім’яній кістці, розміщений поблизу її верхнього краю.

ТІМ’ЯНИЙ ГОРБ (TUBER PA RIETALIS) – підвищення в центрі зов нішньої поверхні тім’яної кістки.

ТІМ’ЯНА ТОЧКА (LURYON) – найбільш латеральна точка бокової поверхні черепа; антропометрична точка.

ТІМ’ЯНА ДІЛЯНКА НИЖНЯ (REGIO PARIETALIS INFERIOR) – частина нової кори великого мозку, яка займає нижню половину тім’яної частки (нижче міжтім’яної борозни), виключаючи постцентральну ділянку.

ТІМ’ЯНА ДІЛЯНКА ВЕРХНЯ (REGIO PARIETALIS SUPERIOR) – частина нової кори великого мозку, яка займає верхню половину тім’яної частки (вище міжтім’яної борозни), виключаючи на верхньолатеральній поверхні постцентральну, а на медіальній –…

ТІМ’ЯНА ДІЛЯНКА (REGIO PARIETALIS) – ділянка склепіння черепа в межах тім’яних кісток; обмежена спереду вінцевим швом, позаду – ламбдоподібним швом, з боків – верхніми скроневими лініями.

ТІММЕ (W. TIMME) СИНДРОМ – поєднання недостатності вилочкової залози, надниркових залоз та гіпофізу.

ТІЛЬБЕРІ ФОКСА (W. TILBURY FOX) ІМПЕТИГО – див.: Імпетиго стрептококове.

ТІГСТРУПА (N. TYGSTRUP) СИНДРОМ – спадковий дефект, який характеризується порушенням виділення зв’язаного білірубіну з печінкових клітин та дрібних жовчних проток; інколи вперше проявляється під час вагітності; спостерігається інтермітуюча жовтяниця з…

ТІБ’ЄРЖА – ВЕЙССЕНБАХА (G. THIB IERGE – R. WEISSENBACH) СИНДРОМ – поєднання загального (інколи локалізованого) кальцинозу шкіри з склеродермією.

ТІАМІН-ГІДРОЛАЗА – див.: Тіамініза.

ТІАМІНАЗА – фермент, який вибірково руйнує та інактивує тіамін (вітамін В1); розрізняють два типи Т.: тіаміназа І, яка каталізує заміну тіазолового компонента в молекулі тіаміну на будь-яку азотисту основу, і…

ТІАМІН – гетероциклічна двокомпонентна сполука (вітамін В1), містить сірку; Т. синтезується рослинами і мікроорганізмами, в організмі людини не синтезується; джерелом Т. для людини є зерно, продукти його переробки, овочі; багаті…

ТІАЗОЛ – органічна гетероциклічна сполука, яка містить азот та сірку; входить до складу деяких біологічно активних речовин.

ТИФОЇДНИЙ – такий, що схожий на тиф.

ТИФОЇД ХОЛЕРНИЙ – ускладнення холери, яке виникає в період одужування внаслідок приєднання вторинної інфекції; проявляється розвитком септичного стану.

ТИФОЇД – легка форма черевного тифу.