Глосарій

ГЕНІТОЦИСТОГРАФІЯ – поєднання генітографії і цистографії; одночасна рентгенографія сім’явивідної і сім’явикидаючої проток, сім’яних міхурців і сечового міхура.

ГЕН-МОДИФІКАТОР – ген, що підсилює або послаблює дію головного гена і неалельний йому.

ГЕН-МУТАТОР – ген, що підвищує частоту мутацій інших генів.

ГЕННА ІНЖЕНЕРІЯ – напрям досліджень у молекулярній біології та генетиці, метою яких є отримання (за допомогою цілеспрямованого маніпулювання з фрагментами…

ГЕННИЙ КОМПЛЕКС – група генів, яка зберігається при схрещуваннях як одне ціле і визначає розвиток даної ознаки.

ГЕНОГЕОГРАФІЯ – напрям досліджень у проміжній між генетикою і біогео графією галузі; основним завданням Г. є встановлення географічного поширення і,…

ГЕНО ДЕ МЮССІ (N. F. O. GUENEAU DE MUSSY) ТОЧКА – больова точка, розташована між проекціями на шкіру ніжок правого…

ГЕНОДЕРМАТОЗИ – спадкові захворювання шкіри; виділені такі групи спадкових патологічних процесів і аномалій шкіри та її придатків: фізіологічні аномалії, метаболічні…

ГЕНОКОПІЯ – схожі зміни однієї й тієї самої ознаки під впливом різних неалельних генів.

ГЕНОМ – сукупність генів, що локалізуються в хромосомах одинарного (гаплоїдного) набору хромосом даного організму; у статевих клітинах (гаметах) диплоїдних, а…

ГЕНОТЕРАПІЯ – розділ медичної генетики, який розробляє можливості лікування спадкових захворювань шляхом виправлення генетичних дефектів.

ГЕНОТИП – сукупність генів, що локалізовані в хромосомах і в цитоплазматичних структурах зиготи, що самовідтворюються.