Глосарій

ГІПОСТАТУРА – затримка росту і ваги тіла в дітей раннього віку; угодованість і тургор шкіри в задовільному стані.

ГІПОСТЕНУРІЯ – виділення сечі з постійно низькою питомою вагою.

ГІПОТАЛАМІЧНИЙ СИНДРОМ – симптомокомплекс, що розвивається при ураженні гіпоталамічної ділянки і проявляється вегетативними, ендокринними, обмінними та трофічними розладами.

ГІПОТАЛАМІЧНИЙ СИНДРОМ ПЕРІОДУ СТАТЕВОГО ДОЗРІВАННЯ – див.: Диспітуїтаризм пубертатно-юнацький.

ГІПОТАЛАМІЧНІ НЕЙРОГОРМОНИ – гормони, що виділяються гіпоталамусом у портальні судини аденогіпофіза та стимулюють або пригнічують секрецію тропних гормонів гіпофіза.

ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНА СИСТЕМА – функціональний комплекс, що регулює вегетативні функції організму; складається з гіпоталамічної ділянки проміжного мозку та гіпофіза.

ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНИЙ ПУЧОК – сукупність нервових волокон, що забезпечують зв’язок між гіпоталамусом та гіпофізом.

ГІПОТАЛАМО-ТАЛАМІЧНІ ШЛЯХИ – система нервових зв’язків між гіпоталамусом та розміщеними вище відділами ц. н. с., які здійснюються через зоровий горб.

ГІПОТАЛАМОТОМІЯ – хірургічне руйнування окремих ядер гіпоталамуса.

ГІПОТАЛАМУС (HYPOTHALAM US) – відділ проміжного мозку, який розміщений донизу від таламуса під гіпоталамічною борозною і являє собою скупчення нервових…

ГІПОТЕНАР (HYPOTHENAR) – підвищення на ліктьовому краю долоні яке знаходиться між зап’ястком та основою пальців. Ця область містить велику кількість…

ГІПОМЕТРІЯ – уповільнення рухів зі зменшенням їхньої амплітуди; ознака паркінсонізму.