Глосарій

ФЕРРАРО – ВАН БОГАРТА – НІССЕНА (A. FERRARO – L. VANBOGAERT – NІSSEN) ХВОРОБА – захворювання ц. н. с., що…

ФЕРРЕЙРА – МАРКЕСА (J. FERREІRA – MARQUES) СИНДРОМ – форма підшкірної нейродистрофії; спостерігається атрофія жирової тканини, дистрофія колагену, еласторексис та…

ФЕНЕСТРУВАТИ – утворювати один чи більше отворів.

ФЕНІЛАЛАНІН – С6Н5СН2СН(NH2)×СООН; одна з незамінних амінокислот; входить до складу більшості білків; може перетворюватись на тирозин.

ФЕНІЛАЛАНІНЕМІЯ – див.: Фенілкетонурія.

ФЕНІЛЕТИЛАМІНИ – див.: Катехоламіни.

ФЕНІЛКЕТОНУРІЯ – спадкове (успадкування за аутосомно-рецесивним типом) захворювання, в основі якого лежить відсутність ферменту фенілаланін4-гідроксилази, який виробляється печін кою, що…

ФЕНІЛПІРОВИНОГРАДНА КИСЛОТА – проміжний продукт обміну феніл аланіну.

ФЕНІЛПІРОВИНОГРАДНА ОЛІГОФРЕНІЯ – див.: Фенілкетонурія.

ФЕНО- (-фен-; грец. phainô – проявлятися) – складова частина складних слів, яка означає «прояв», «ознака», «явище».

ФЕНОГЕНЕЗ – процес формування фена в онтогенезі.

ФЕНОГЕНЕТИКА – розділ генетики, що грунтується на вивченні проявів дії генотипу в онтогенезі.