Глосарій

СТАФІЛОМА РОГІВКИ – випинання рогівки.

СТАФІЛОМА ЛІМБАЛЬНА – випинання склери, яке розвивається на межі між війчастим тілом та коренем райдужної оболонки.

СТАФІЛОМА – випинання рогівки чи білкової оболонки ока або всієї його передньої частини, що розвивається частіше всього внаслідок запальних захворювань; розрізняють повну С. рогівки з випинанням всієї рогівки та часткову,…

СТАФІЛОКОКОВИЙ СИНДРОМ ОБПЕЧЕНОЇ ШКІРИ – див.: Лайєла синдром.

СТАФІЛОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ – інфекційні захворювання, які спричинюються стафілококами.

СТАФІЛОКОКОВА ДЕСТРУКЦІЯ ЛЕГЕНЬ – гостре захворювання легень, яке спричинюється стафілококами; характеризується швидким розвитком у легенях гнійно-некротичних вогнищ, часто з ураженням плеври у вигляді піотораксу або піопневмотораксу.

СТАФІЛОКОКИ – нерухомі грампозитивні бактерії родини Micrococcaceae, роду Staphylococcus; рід Staphylococcus включає 3 види: S. aureus, S. epidermidis i S. saprophyticus; найбільше значення для медицини має перший вид; С. –…

СТАФІЛОКІНАЗА – протеолітичний фермент, який є продуктом життєдіяльності стафілококів.

СТАФІЛОДЕРМІЯ ФОЛІКУЛЯРНА ПОВЕРХНЕВА – див.: Імпетиго стафілококове.

СТАФІЛО- – див.: Стафіл-.

-СТАФІЛІЯ – див.: Стафіл-.

СТАФІЛІТ – запалення язичка.

СТАФІЛ- (стафіло-, -стафілія; грец. staphylē – виноградне гроно, виноград, піднебінний язичок) – частина складних слів, яка означає «такий, що схожий на виноградне гроно, на виноград», «такий, що належить до м’якого…

СТАУФФЕРА (M. H. STAUFFER) СИНДРОМ – симптомокомплекс, що характеризується біохімічними печінковими порушеннями, які спостерігаються у хворих на рак нирки без метастазів пухлини в печінку.

С. ГОМОГАМЕТНА – С., яка характеризується наявністю двох ідентичних статевих хромосом та формуванням однотипних гамет (у людини – жіночої).

С. ГЕТЕРОГАМЕТНА – С., яка характеризується наявністю двох різних статевих хромосом та формуванням гамет двох типів (у людини – чоловічої).

СТАТЬ – сукупність генетично детермінованих морфологічних, фізіологічних та біохімічних ознак і властивостей організму, що забезпечують відтворення потомства та передачу йому спадкової інформації.

STATUS THYMICOLYMPHATICUS – див.: Тиміко-лімфатичний стан.

СТАТУС АБСАНСА – різновид епілептичного статусу, який характеризується виникненням серії абсансів, у проміжках між якими свідомість цілком не відновлюється, або одного абсанса, що затягнувся на кілька годин або днів.

СТАТУС – 1) стан здоров’я хворого в момент обстеження; 2) затяжний перебіг або стійкість деяких клінічних синдромів; 3) характеристика органа, реакцій, речовини; 4) тип аномалії конституції.