Глосарій

СМАКОВА БРУНЬКА – структурно-функціональна одиниця органа смаку, яка складається з епітеліальних смакових клітин, зв’язаних з кінцевими розгалуженнями смакових нервових волокон.

СМАК – відчуття, що виникає при дії хімічних речовин на рецепторні апарати язика і порожнини рота; розрізняють гіркий, кислий, солодкий і солоний С.

СЛЬОЗОВИДІЛЕННЯ – процес виділення сліз, що утворюються в слізних залозах.

СЛЬОЗА – рідина, що її виділяють слізні залози; містить до 99 % води, близько 0,9 % неорганічних речовин та близько 0,1 % білкових речовин; С. зволожує очне яблуко і змиває…

СЛУХУ ОРГАНИ – органи чуттів, що сприймають звукові коливання; складаються з звуковловлюючого апарату – зовнішнє вухо, звукопровідного пристосування – середнє вухо та внутрішнього вуха.

СЛУХОПРОТЕЗУВАННЯ – використання слухових апаратів з метою покращення слуху.

СЛУХОНІМОТА – затримка формування мовлення в дитини при непорушеному слуху.

СЛУХОВОГО ПРОХОДУ ВНУТРІШНЬОГО СИНДРОМ – симтомокомплекс, що виникає при однобічному ураженні лицьового і переддверно-завиткового нервів на рівні внутрішнього слухового проходу, що частіше всього зумовлено невриномою завиткового корінця; характеризується симптомами перифе…

СЛУХОВИЙ АПАРАТ – електронний чи слуховий пристрій, який підсилює звук; застосовується з метою компенсації слухової функції в приглухуватих.

СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР – сукупність звукопровідних і рецепторних елементів, а також структур ц. н. с., діяльність яких забезпечує сприйняття та аналіз людиною і тваринами звукових коливань; С. а. складається із перифе…

СЛУХОВА ТРУБА (TUBAAUDITIVA) – канал, якай сполучає носоглотку з барабанною порожниною; С. т. – парний канал довжиною 30–40 мм, діаметр просвіту дорівнює 1–2 мм; стінки С. т. частково утворені кісткою,…

СЛУХ ФОНЕМАТИЧНИЙ – здатність розпізнавати на слух мінімальні розрізнюючі елементи мовлення (фонеми).

СЛУХ ТОНАЛЬНИЙ – здатність роз пізнавати звуки за висотою.

СЛУХ МУЗИЧНИЙ – здатність сприймати висоту, гучність та тембр музичних звуків, а також їх взаємозв’язок.

СЛУХ КОЛЬОРОВИЙ – див.: Фоно псія.

СЛУХ ГАРМОНІЧНИЙ – вид музичного слуху, що являє собою здатність сприймання багатоголосої музики та якості співзвуччя.

СЛУХ ВІДНОСНИЙ – вид музичного слуху, що являє собою здатність визначати висоту звуку шляхом порівняння його з іншим звуком, висота якого відома, а також пізнавати музичні інтервали.

СЛУХ ВЕРБАЛЬНИЙ – здатність розпізнавати на слух слова.

СЛУХ БОЛЮЧИЙ – див.: Акузалгія.

СЛУХ АБСОЛЮТНИЙ – вид музичного слуху, що являє собою вроджену здатність пізнавати висоту звукових сигналів без співставлення їх зі звуком ра ніше відомої висоти.