Глосарій

С. ГЛИБОКИЙ – С., який характеризується запальним ураженням глибоких структур склери; розрізняють гранульоматозні і гнійні глибокі С.; при гранульоматозних С. г. у глибоких шарах склери виникає один або кілька інфільтратів,…

СКЛЕРИТ – запалення білкової оболонки ока (склери); особливості будови склери (незначна васкуляризація) визначають своєрідний перебіг запальних процесів; ексудативні і проліферативні реакції виражені слабко, як правило, мають хроніч ний перебіг; гострий…

СКЛЕРЕМА НОВОНАРОДЖЕНИХ – стан новонародженого, який характеризується появою дифузного ущільнення шкіри та підшкірної тканини, частіше в ділянці м’язів гомілки і на обличчі; у тяжких випадках ущільнення поширюється на стегна, сідниці,…

СКЛЕРЕМА ВУЗЛУВАТА НОВОНАРОДЖЕНИХ – див.: Адипонекроз підшкірний новонароджених.

СКЛЕРЕМА АПОНЕВРОТИЧНА ДОБРОЯКІСНА – див.: Склередема дорослих.

СКЛЕРЕКТОМІЯ – вирізання смужки з білкової оболонки ока.

СКЛЕРЕКТАЗІЯ – обмежене випинання білкової оболонки ока внаслідок рубцевого її стоншення.

СКЛЕРЕДЕМА ДОРОСЛИХ – дерматоз, пов’я заний з інфекційно-токсичним ураженням колагенових волокон; захворювання починається з появи набряклих, тістоподібної консистенції потовщень шкіри з чіткими межами; колір уражених ділянок шкіри перламутроподібно-жовтий; шкіра не…

СКЛЕРАДЕНІТ – запальне затвердіння лімфатичних вузлів; звичайно, спостерігається при сифілісі.

СКЛЕРА (SCLERA) – непрозора частина фіброзної оболонки очного яблука, яка спереду переходить у прозору її частину – рогівку; мікроскопічно в С. розрізняють три шари: епісклеру (епісклеральну пластинку), склеральну строму (власна…

СКЛЕР- (склеро-; грец. sklēros – щільний, твердий; анат. sclera – склера) – частина складних слів, яка означає «твердий», «ущільнений», «такий, що належить до склери».

СКЛЕПІННЯ ЧЕРЕПА (CALVARIA) – верхня частина мозкового черепа, яка утворена лобною лускою, тім’яними кістками, верхнім відділом потиличної луски, лускою скроневих кісток та верхнім відділом великого крила клиноподібної кістки.

СКЛЕПІННЯ СТУПНІ – форма скелета ступні у вигляді склепіння, яке спирається на п’ятковий горб та головки І і V плюсневих кісток.

СКЛЕПІННЯ ПІХВИ (FORNIX VAGINAE) – простір між стінкою піхви та піхвовою частиною шийки матки.

СКЛЕПІННЯ МОЗКУ (FORNIX) – морфофункціональне утворення головного мозку, що являє собою провідниковий колектор лімбічної системи, сполучаючи структури кінцевого, проміжного та середнього відділів мозку; С. м. утворено двома дугоподібними білими тяжами,…

СКЛЕПІННЯ КОН’ЮНКТИВИ (FORNIX CONJUNCTIVAE) – частина кон’юнктиви в місцях переходу з повік на очне яблуко.

СКЛЕПІННЯ ГЛОТКИ (FORNIX PHARYNGIS) – верхня стінка глотки, яка прикріплена до основи черепа.

СКЛАДАНОГО НОЖА СИМПТОМ – при спробі зігнути кінцівку хворого в колінному або ліктьовому суглобі відчувається опір, причому після подолання початкового опору кінцівка згинається вільно; ознака центрального паралічу.

СКІНЕЇТ – запалення парауретральних проток.

СКІАСКОПІЯ – визначення клінічної рефракції шляхом спостереження за переміщенням світлової плями в освітленій зіниці при обертанні офтальмоскопічного дзеркала.