Глосарій

СЛУХ – сприймання звукових коливань.

СЛУХ АБСОЛЮТНИЙ – вид музичного слуху, що являє собою вроджену здатність пізнавати висоту звукових сигналів без співставлення їх зі звуком…

СЛУХ БОЛЮЧИЙ – див.: Акузалгія.

СЛУХ ВЕРБАЛЬНИЙ – здатність розпізнавати на слух слова.

СЛУХ ВІДНОСНИЙ – вид музичного слуху, що являє собою здатність визначати висоту звуку шляхом порівняння його з іншим звуком, висота…

СЛУХ ГАРМОНІЧНИЙ – вид музичного слуху, що являє собою здатність сприймання багатоголосої музики та якості співзвуччя.

СЛУХ КОЛЬОРОВИЙ – див.: Фоно псія.

СЛУХ МУЗИЧНИЙ – здатність сприймати висоту, гучність та тембр музичних звуків, а також їх взаємозв’язок.

СЛУХ ТОНАЛЬНИЙ – здатність роз пізнавати звуки за висотою.

СЛУХ ФОНЕМАТИЧНИЙ – здатність розпізнавати на слух мінімальні розрізнюючі елементи мовлення (фонеми).

СЛУХОВА ТРУБА (TUBAAUDITIVA) – канал, якай сполучає носоглотку з барабанною порожниною; С. т. – парний канал довжиною 30–40 мм, діаметр…

СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР – сукупність звукопровідних і рецепторних елементів, а також структур ц. н. с., діяльність яких забезпечує сприйняття та аналіз…