Глосарій

ЦЕРЕБРО- – див.: Церебр-.

ЦЕРЕБРАСТЕНІЯ – слабкість і підвищена збудливість головного мозку; проявляється поєднанням астенії з головним болем, запамороченнями, деяким погіршенням пам’яті та іншими ознаками ураження головного мозку.

ЦЕРЕБРАЛЬНО-ГІПОФІЗАРНА КАХЕКСІЯ – див.: Гіпофізарна кахексія.

ЦЕРЕБРАЛЬНІ КРИЗИ – підсилення або виникнення симптомів порушення різ них функцій головного мозку, що гостро роз виваються і мають перехідний характер.

ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ГІГАНТИЗМ – див.: Сотоса синдром.

ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ АМЕБОЇДОЗ – див.: Менінгоенцефаліт амебний первинний.

ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ – мозковий.

ЦЕРЕБРАЛЬНА АНГІОГРАФІЯ – див.: Ангіоцеребрографія.

ЦЕРЕБР- (церебро-; лат. cerebrum – головний мозок) – частина складних слів, яка означає належність до головного мозку.

ЦЕРЕБЕЛЯРНИЙ – такий, що стосу ється мозочка; мозочковий.

ЦЕРВІЦИТ – запалення шийки матки; Ц. буває гострим, підгострим і хронічним.

ЦЕРВІКАЛЬНИЙ – 1) шийний; такий, що стосується шиї; такий, що розміщений у ділянці шиї; 2) такий, що стосується шийки матки.

ЦЕРВІКАЛГІЯ – біль у ділянці шиї.

ЦЕРВІК- (цервіко-, цервіц-; лат. cervix, cervicis – шия, шийка) – частина складних слів, яка означає належність до шийки матки, до шиї.

-ЦЕПЦІЯ – див.: -Цептор.

-ЦЕПТОР (-цепція; лат. capio, cepi, captum – брати, приймати) – частина складних слів, яка означає належність до сприйняття подразника.

ЦЕНУРОЗ – гельмінтоз з групи цестодозів, що характеризується ураженням головного, інколи – спинного мозку або інших органів і тканин; спричинюється личинковою стадією цестод роду Multi ceps; в основі розвитку Ц. лежать меха нічна і токсико-алергічна дія ценур (ли чин кова…

ЦЕНУР – личинка цестод загону Cyclop hyllidea, яка має вигляд великого пухиря з повернутими всередину головками.

ЦЕНТРОСФЕРА – див.: Центросома.

ЦЕНТРОСОМА – щільна ділянка цитоплазми, що оточує центриолі і утворює з ними клітинний центр.