Глосарій

ЦЕМЕНТОМА – група доброякісних пухлин, основною ознакою яких є наяв ність цементоподібної тканини; майже завжди вони зв’язані із зубами, ростуть повільно; часто рецидивують; локалізуються переважно в нижній щелепі, у ді лянці премолярів і нижніх різців; у групу Ц. входять: доброякісна…

ЦЕМЕНТОЕКЗОСТОЗ – виступи на поверхні кореня зуба, що утворилися внаслідок надмірного відкладення цементу.

ЦЕМЕНТОДИСПЛАЗІЯ ПЕРІАПІКАЛЬНА – дисплазія, яка розміщена, як правило, у ділянці верхівок коренів ниж ніх різців; на ранніх стадіях схожа за бу довою з цементуючою фібромою; з часом у ній утворюються більш щільні ділянки, що відповідають за будовою грубоволокнистій кістці.

ЦЕМЕНТОБЛАСТОМА ДОБРОЯКІС НА – гістологічний варіант цементоми; утворена цементоподібною тканиною у вигляді комплексів, що переплітаються, зі слідами перебудови і склеювання; пухлина часто зв’язана з коренями премолярів і молярів; після видалення не рецидивує.

ЦЕМЕНТИКЛЬ – утворення кулеподіб ної форми, яке складається із цементу і розміщене в періодонті.

ЦЕМЕНТ ЗУБА – щільна тканина, яка складається з основної речовини, що містить безладно розміщені колагенові волокна і не містить кровоносних судин; покриває дентин зуба.

ЦЕЛЮЛЯРНИЙ – клітинний; такий, що складається з клітин.

ЦЕЛЮЛЯРНА ПАТОЛОГІЯ – напрям у патології, що розглядає клітину як основний матеріальний субстрат хвороби, а саму хворобу як деяку суму уражень численних клітин.

ЦЕЛЮЛОЗА – високомолекулярний полісахарид, лінійні ланцюги якого побудовані в основному з елементарних ланок ангідро-D-глюкози, з’єднаних між собою 1,4-β-глюкозидними зв’язками; Ц. – головна складова частина оболонок рослинних клітин; Ц., що міститься в їжі, є однією з основних баластних речовин, або травних…

ЦЕЛЮЛІТ КАЛИТКИ – див.: Фурньє гангрена.

ЦЕЛЮЛІТ БРУЦЕЛЬОЗНИЙ – Ц., що інколи виникає при бруцельозі на тулубі і кінцівках.

ЦЕЛЮЛІТ – 1) дифузне обширне гостре запалення м’яких тканин, що не належать до порожнистих органів; характеризується гіперемією, лейкоцитарною інфільтрацією та набряком без клітинного некрозу або нагноєння; найчастіше уражає шкіру та підшкірні тканини, але може поширюватися і глибше; розвиток Ц. може…

ЦЕЛЬСА (A. C. CELSUS) КЕРІОН – запальна інфільтративно-нагнійна трихофітія з ураженням волосистої частини голови.

ЦЕЛОТЕЛІОМА – див.: Мезотеліома.

ЦЕЛОМІЧНИЙ РАК – див.: Мезотеліо ма злоякісна.

ЦЕЛОМІЧНА РІДИНА – рідина, яка секретується мезотелієм, що вистеляє целом.

ЦЕЛОМ – порожнина тіла, що утворюється в процесі ембріогенезу між стінкою тіла і внутрішніми органами; Ц. обмежений власним целомічним епітелієм; він утворюється в результаті розщеплення мезодерми або виникнення мішкоподібних випинань ентодерми при перетворенні двошарового зародка (гаструли) у тришаровий.

ЦЕЛІОСТОМІЯ – експериментальне зрощування двох тварин шляхом зшивання попередньо розрізаних ділянок шкіри, м’язів і очеревини.

ЦЕЛІОСКОПІЯ – див.: Перитонеоскопія.

ЦЕЛІОГРАФІЯ – див.: Перитонеографія.