РЕЙНО СИНДРОМ

РЕЙНО (A. G. M. RAYNAUD) СИНДРОМ – спазм артеріол, частіше всього пальців рук (інколи й інших виступаючих частин тіла, таких як ніс або язик), що супроводжується нападами блі дості або ціанозу шкіри; зустрічається як ідіопатична форма (хвороба Рейно) і вторинна форма (синдром Рейно); остання супроводжує дифузні хвороби сполучної тканини; клінічно проявляється періодичними нападами побліднення або ціанозу рук, які провокуються дією холоду і емоційним напруженням; зміни кольору шкіри можуть бути трифазними (блідість, ціаноз, почервоніння [реактивна гіперемія]) або двофазними (ціаноз з наступною реактивною гіперемією); зігрівання рук відновлює нормальний колір та чутливість шкіри; зміни кольору шкіри не поширюються вище п’ястковофалангових суглобів і рідко спостерігаються на великих пальцях; біль під час нападу буває не часто, але звичайними є парестезії; хвороба Рейно від різ няється від вторинного синдрому Рейно двобічним ураженням, тривалим (2 роки і більше) існуванням симптомів без їх нього прогресування та відсутністю ознак за хворювання, яке могло б бути причиною синдрому Рейно.