СЕРЦЯ СПОРТИВНОГО СИНДРОМ

СЕРЦЯ СПОРТИВНОГО СИНДРОМ – комплекс фізіологічних адаптацій в осіб, що займаються фізичними тренуваннями, які направлені на підвищення витривалості; характеризується синусовою брадикардією в спокої, ІІІ і ІV тонами серця, систолічними шумами, різними змінами на електрокардіограмі та збільшенням серця за рентгенологічними даними; збільшення об’єму серця і його маси характерні для спортсменів, які тренуються на виносливість; при швидкісних та силових навантаженнях виникає гіпертрофія скелетних м’язів і міокарда; дилатація та гіпертрофія всіх чотирьох відділів серця в спортсменів, які треновані на виносливість, збільшує насосні можливості серця; подовження діастолічної фази наповнення, яке пов’язне з брадикардією, призводить до ще більшого росту ударного об’єму і коронарного кровотоку; частота серцевих скорочень як у спокої, так і при будь-якому рівні субмаксимального фізичного навантаження з тренуванням на виносливість поступово зменшується; це, в першу чергу, пов’язано з підвищенням тонусу блукаючих нервів; певну роль грає також і зниження симпатичної стимуляції; не зважаючи на збільшення ударної роботи лівого шлуночка, зумовлене збільшенням його об’єму, переважає характерний для брадикардії ефект збереження О2, так що споживання міокардом О2 при рівних об’ємах зовнішньої роботи менше, ніж у нетренованих осіб; тиск у порожнинах серця в спокої в спортсменів, тренованих на виносливість, не змінений; він також, як і тиск в легеневих і перифе ричних судинах, нормально реагує на навантаження; характерно, що збільшення серця і брадикардія регресують після зупинки тренувань; кореляція між рівнем тренованості або ефективністю роботи серцево-судинної системи та ступенем брадикардії, збільшенням серця або змі нами на електрокардіограмі не спостері гається.