СКЛЕРОМА

СКЛЕРОМА – хронічне специфічне запальне захворювання дихальних шляхів; вважається, що збудником С. є клебсієла (паличка Волковича – Фріша); патологічний процес при С. поширюється за ходом дихальних шляхів; склеромні ураження являють собою дифузні або вузлові потовщення шкіри і слизової оболонки; при гістологічному дослідженні в склеромних інфільтратах та вузлах виявляється специфічна грануляційна тканина, яка являє собою молоду сполучну тканину з судинами капілярного типу, навколо яких спостерігаються лімфоїдні клітини, гістіоцити, велика кількість плазматичних клітин та своєрідних великих клітин зі світлою цитоплазмою – клітин Мікуліча, які дифузно інфільтрують грануляційну тканину або розміщені групами; у клітинах Мікуліча, а інколи і поза ними, виявляється паличка Волковича – Фріша; характерна наявність у специфічній грануляційній тканині, так званих, руселівських тілець, відомих також як гіалінові тільця Пелліццарі і Корніля; С. протікає роками та десятиліттями; у перебігу С. виділяють три періоди: доклінічний, в якому виявляються позитивні результати серологічних досліджень, але відсутні клінічні прояви; клінічний, який характеризується вираженими клінічними проявами та позитивними серологічними реакціями; резидульний, в якому спостерігаються лише залишкові явища (рубці, атрофія слизових оболонок); клінічно С. протікає у двох формах – продуктивній і дистрофічній; для продуктивної форми характерна поява гранульоматозних розростань, які збільшуються або екзофітно, у вигляді пухлиноподібних утворень, або ендофітно, під слизовою оболонкою, у вигляді щільних інфільтратів; гранульоматозні розростання не мають схильності до розпаду і з часом заміщуються щільним рубцем; дистрофічна форма протікає з атрофією слизової оболонки дихальних шляхів, її сухістю, зниженням чутливості, утворенням в’язкого вмісту та кірок з неприємним запахом.