ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ПЕЧІНКИ

Т. ПЕЧІНКИ – метод лікування за хворювань, які призводять до хронічної недостатності печінки; при гострій недостатності прогноз часто несприятливий; мало часу для добору донора, великий ризик рецидивуючої вірусної інфекції трансплантованої печінки; але коли є можливість швидко отримати печінку, пересадка її може врятувати хворих з гострою швидкоплинною недостатністю навіть після розвитку печінкової коми; у дорослих найчастішими показаннями для трансплантації печінки є кінцева стадія хронічного гепатиту і біліарний цироз, а в дітей – атрезія жовчних шляхів і вроджені дефекти метаболізму; донорами можуть бути здорові люди, які раптово загинули, сумісні з реципієнтами за групами крові АВ0 і мають однакові з ними розміри печінки; у випадках порушення функції печінки в анамнезі, гіпотензії, яка вимагала тривалого застосування вазопресивних препаратів, загальної інфекції, ознак ішемії або пошкодження печінки, орган для трансплантації не використовується; при пересадці необхідно сформувати п’ять анастомозів: з надпечінковою частиною порожнистої вени, з внутрішньопечінковою частиною порожнистої вени, з ворітною веною, з печінковою артерією і з жовчною протокою за допомогою Y-подібної петлі Ру (часто виконують холедохо-холедохостомію або холедохоентеростомію); в експерименті розробляється гетеротопічна пересадка, при якій утворюється додаткова печінка; організм відторгає алотрансплантати печінки менш агресивно, ніж трансплантати інших органів; навіть при виявленій пізніше пресенсибілізації до антигенів HLA або при несумісності за групами АВ0 не спостерігається надгостре відторгнення; як прояв хронічного відторгнення описаний «синдром зникнення жовчних проток» з внутрішньопечінковим холестазом і збереженою функцією гепатоцитів; у випадках, коли блискавичне гостре відторгнення або хроніч не відторгнення не зупиняється імунодепресивною терапією, застосовують повторну трансплантацію.