ЗАПАЛЕННЯ – комплексна судинно-тканинна, захисна, пристосувальна реакція цілісного організму, яка розвивається у відповідь на дію різних пошкоджуючих факторів, найбільш частими із яких є мікроорганізми, їх ендо- та екзотоксини, інші фактори агресії, компоненти бактеріальної клітинної стінки (ліпополісахариди, пептидоглікани, тейхоєві кислоти); вторинними пошкоджуючими факторами можуть бути також ішемія, гіпоксія, механічна або термічна травма та ін.; реакція організму на пошкодження здійснюється за допомогою саморегулюючої системи з стереотипною динамікою, що принципово не залежить від типу пошкоджуючого фактора; в ініціації та регуляції послідовності цього процесу беруть участь сенсорні нейропептиди, ліпідні медіатори, інтерлейкіни та фактори росту, що виробляються в певній послідовності різними структурами: клітинами-об’єктами пошкодження (кератиноцитами, епітелієм дихальних шляхів, ендотеліоцитами, місцевими макрофагами), клітинами опсоно-фагоцитарної та імунної систем (нейтрофілами, моноцитами/макрофагами, лімфоцитами), а також клітинами сполучної тканини (фібробластами); плейотропія та надмірність дії цитокінів забезпечують розвиток відповідної реакції не тільки місцево, але і на рівні цілісного організму; кінцевою метою З. є ліквідація пошкодження, тобто максимальне анато мічне відновлення тканини з мінімальними в даних умовах функціональними втратами; проявляється розвитком на місці пошкодження тканини або органу змін кровообігу, переважно в мікроциркуляторному руслі, підвищенням проникності судин у поєднанні з дистрофією тканин і проліферацією клітин.