ЗАПАМОРОЧЕННЯ (ГОЛОВИ) – відчуття несправжнього обертання оточуючих предметів або власного тіла в будь-якій із площин тривимірного простору, а також відчуття обертання «усередині голови» або почуття нестійкості, «падіння в безодню»; в основі З.(г.) лежить порушення взаємодії вестибулярного, зорового аналізаторів і глибокої чутливості, які разом забезпечують просторову орієнтацію. Справжнє, або системне З. виникає внаслідок ураження різних структур, що належать до системи підтримки рівноваги: переддвер’я, напівколових каналів, VIII нерва, вестибулярних ядер мосту та їх зв’язків з скроневими частками, зорової системи; причинами ураження вищезазначених структур можуть бути: 1) отогенні (запалення барабанної перетинки, середній отит, гострий вестибулярний нейроніт, лабіринтит, пухлини середнього вуха чи лабіринту, петрозит, отосклероз, порушення прохідності зовнішнього слухового проходу або євстахієвої труби, синдром Меньєра, herpes zoster oticus); 2) кінетози (захитування); 3) психогенні (істерія); 4) токсичні (інтоксикація алкоголем, опіатами, стрептоміцином); 5) окорухальні порушення, які супроводжуються диплопією; 6) неврологічні (черепно-мозкові травми, енцефаліти, скронева епілепсія, розсіяний склероз); 7) судинні захворювання (транзиторні ішемії у вертебробазилярній системі); 8) пухлинні (пухлини мосту, мостомозочкового кута або VIII нерва); 9) гематологічні (лейкозна інфільтрація лабіринту).